Небесний сон...

Небесний сон, там хвиля плинна
об камінь б'ється, тихий хід.
Нестерпно все, і ти невинна
ідеш, знесилена, у брід.
 
У серці лиш брехня й тривоги,
і душу рве безжально біль;
і сльози, кляті до знемоги,
пече душа, неначе сіль
на рану сипле клятий демон,
на щастя й шансу вже нема;
і ту, невинну й невеселу,
вхопила щиро чорна тьма.
 
Хвилини час, спокійно стало,
лиш на секунду легкий крик.
І дівчини життя зів'яло,
у глибину пішла, на вік.