Не живіть заради дітей

Автор даної публікації Ольга Валяєва – письменниця, психолог-аматор: всі свої книги вона створює виключно на основі власного досвіду та досвіду друзів і знайомих. В цій статті вона розповіла про надмірну батьківську "любов" до дітей і чим це може загрожувати малюкам в майбутньому.
                                                                            
Благаю вас, не живіть заради дітей! Їм не тільки це не потрібно, для них це шкідливо... Скільки зламаних доль, розбитих сердець, образ і нерозуміння! Я бачу жінок, які відмовляються від усього в житті заради дітей. А потім я бачу тих дітей, заради яких від усього відмовлялися. Видовище досить сумне...

Мама виростила Івана одна. Вона так і не вийшла заміж, вкладала все в сина, купила йому квартиру, оплатила університет. Він став чудовим чоловіком, успішним. Ось тільки йому вже п'ятдесят. Він ніколи не був одружений, у нього немає дітей. Все життя він намагався повернути мамі величезний "борг". Не вдалось.

Батько Оксани працював вдень і вночі заради дітей. У нього були великі плани - особливо на доньку. Вона була здібною. І він мріяв, що вона стане лікарем. Назбирав грошей їй на університет. А вона відмовилася. Вона захотіла жити своїм життям. Хотіла стати художницею. Тоді тато спробував її переконати - і виставив їй рахунок. Порахував туди все - скільки коштувало її навчання в школі, гуртки, одяг, їжа. І зажадав ці гроші повернути. Чи треба говорити, що Оксана більше свого батька не бачила? Минуло вже більше тридцяти років з того дня...

Мама заради Іри відмовилася від особистого життя. Після розлучення не ходила на побачення, боялася травмувати дочку. Дочка виросла і не може залишити маму. Не може ходити на побачення. Не може навіть подумати про те, щоб залишити маму і зайнятися своїм життям. Ірі вже сорок. Жодного разу не була заміжня. Дітей немає.
 
Батьки Ігоря та Жені були дуже хорошими. Вони робили все для дітей, все, що могли, і навіть більше. Сім'я завжди здавалася дружною: сімейні свята, відпустки. Тільки у всьому цьому батьківстві вони втратили подружжя. Їх більше нічого не пов'язувало. Вони прожили разом тридцять років, як тато і мама. А потім, коли діти пішли, просто розлучилися. Женя досі не може отямитися від цього найбільшого обману. Їй вже тридцять сім, але заміж вона не хоче. Боїться повторення такої ж сумної історії. Адже мама після розлучення дуже швидко згасла.

Георгій - пізня дитина. Над ним завжди "тряслися", про нього піклувалися, навіть занадто. Відверто кажучи, його мама просто зневірилася чекати принца і вирішила народити дитину для себе. А потім вирішила, що через Георгія збудуться всі її мрії. Вона всіляко намагалася зробити його вундеркіндом. Він вивчав кілька мов, відвідував безліч гуртків, грав на арфі... Мама пишалася ним, і гостям завжди просила зіграти що-небудь. Арфа - це ж дуже екзотично! Георгію вже за сорок. Він розлучений. Його дітей виховує інший чоловік. І Георгій не проти. Він досі не знає, чого насправді хоче. Він не став вундеркіндом. Він не витримав і зламався. Зараз він просто п'є. До роботи, замість роботи і після неї. Мама цього вже не бачить.

Хіба мало таких історій і чи багато серед них веселих і радісних? Коли дитина стає сенсом життя, це занадто важко для неї. Її немов закривають в кімнаті, в якій одного разу скінчиться повітря. Спочатку так жити можна, але поступово ти починаєш задихатися. Задихатися в такій любові й турботі.

І мало того, що ти двадцять років - або хто скільки - живеш у задушливій життєвій пустелі, найчастіше ти ще й винен. Тобі приносять рахунок, хоча здавалося, ти просто прийшов в гості. І з радістю допоміг би господарям - сам, з власної ініціативи. Але коли тобі на блюдечку приносять рахунок за ці двадцять років, коли кожен вдих обпікав все всередині...
 
Далі є варіанти. Дитина може оплачувати ці рахунки вічно. Як Іра або Іван - з історій вище. Або влаштувати протест - почати пити, розірвати всі зв'язки - як Георгій і Оксана... Рідко хто здатен зрозуміти і прийняти таке ставлення батьків. Прийняти і зрозуміти, і при цьому не жертвувати своїм власним життям, своїми інтересами.

Тому я благаю вас, не живіть заради дітей! Знайдіть собі інший сенс життя, знайдіть інший сенс в материнстві та батьківстві. Щоб маленькі хлопчики і дівчатка, що приходять на цю планету, не ставали заручниками і жертвами вашої "благодійності" та опіки.

Нехай ростуть, як Бог дасть. Скільки дає і що дає - того і достатньо. У когось є мільйони, а хтось живе "від зарплати до зарплати", у кого як... На дитину та її виховання це не повинно впливати - що є, те є.

Любіть свого чоловіка. Діти виростуть і підуть шукати свого життя, а він залишиться з вами. Ви можете подати дітям приклад хороших відносин, щоб їм хотілося сім'ї, дітей. А можете відбити будь-яке бажання, якщо будете схиблені на дитячих проблемах, ігноруючи потреби чоловіка.

Любіть себе. Не забувайте про себе, женучись за дитячим щастям. Не відмовляйтеся від сукні заради нової іграшки. Не змінюйте свого косметолога на репетитора. Якщо ви самі про себе не подбаєте, то що ви зможете дати іншим? Який приклад? Яку любов? Звідки?

Шукайте сенс життя подалі від матеріальної сфери. Це життя одного разу закінчиться, навіть якщо зараз не хочеться про це думати. Духовні практики, релігія, психолог... Ви можете черпати сили там, замість того, щоб тягнути все це з дітей.
 
Не живіть заради дітей, я вас благаю. Коли мені зустрічаються люди, яким батьки віддали все і навіть більше, мені дуже боляче дивитися їм в очі. Я багато в чому пізнаю себе і свій біль. Я бачу ці муки, розбиті серця, спустошені душі. В їхніх очах - крики про допомогу. Біль, розпач, вина... Вони - як і всі діти - дуже хочуть любити своїх батьків. Але тоді вони просто не виживуть...

Дайте вашим дітям можливість жити і дихати. Тоді вони зможуть рости і розвиватися так, як їм призначено долею. Наша роль, як батьків, проста - вчасно поливати, не закривати від сонця, оберігати від шкідників. А далі дитина, як квітка, вже сама впорається і покаже все найкраще, що в ній вже закладено.

(via)