Нащадок Чингізхана – український патріот, автор першого підручника з політекономії. Михайло Туган-Барановський народився в с. Солонім на Харківщині 150 років тому, 20 січня 1865 р.
Батько - Іван Якович - військовий, із нащадків Чингізхана. Мати - Ганна Шабельська - українка, із старовинного князівського роду Мовіле-Монтвід, чиї корені сягають роду князя Гедиміна. Михайло мав дві сестри і брата. Відомо, що освіту розпочав хлопчина у Московській гімназії, продовжив у Київській і завершив у Харківській гімназії. 1884 р. князь поступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Пізніше Туган-Барановський писав: "Народився я в Харківській губернії... за походженням наполовину українець... у ранній юності та на університетській лаві почував себе українським патріотом." Відчувати себе українцем Михайлові допомагала тітка Олександра Монтвід, яка мала літературний салон, друкувала власні твори.
На цей час припадає знайомство Туган-Барановського із Лідією Давидовою, яка очолювала журнал "Мир божий", з яким Михайло співпрацював. Освічена, талановита жінка ввела Михайла у коло російських письменників (до речі, мати Олександра Куприна - з роду Туган-Барановських). Закоханий княжич одружився, але родина не визнавала цей шлюб.
У архівах АН України зберігається документ, згідно з яким: "Студент імператорського університету Харківського фізико-математичного відділу Михайло Туган-Барановський внаслідок політичної неблагонадійності звільнений із числа студентів названого університету із забороною прийняття до будь-якого навчального закладу Міністерства Народної освіти". Проте талановитий юнак 1888 року закінчив екстерном не тільки фізико-математичний факультет зі ступенем кандидата природничих наук, а 1890 р. - юридично-економічний факультет.
У 1890 р. у журналі "Юридический вестник" з'явилася перша публікація молодого економіста "Вчення про граничну корисність господарських благ, як причину їх цінності". У ці роки Туган-Барановський перебував у Англії, захоплено працював у Британському музеї, вивчав фабричне законодавство, матеріали парламентських комісій. Працю з історії економічних криз у Англії 1894 р. молодий учений представив до захисту як магістерську дисертацію у Московському університеті. Через рік після одержання магістерського ступеня Туган-Барановського зарахували на посаду приват-доцента до Петербурзького університету, де він блискуче викладав.
1898 року вчений успішно захистив у Московському університеті докторську дисертацію "Російська фабрика в минулому й сучасному". Праця стала відомою в Росії й за кордоном. Михайло Іванович захопився проблемою промислових криз. Талановитого вченого почали трактувати неблагонадійним, небезпечним марксистом, тому наказом міністра народної освіти Туган-Барановського було усунуто з посади приват-доцента, заборонено викладацьку діяльність у Петербурзі. До цього додалася трагічна смерть дружини.
Навесні 1901 р. за участь у студентській демонстрації вченого було арештовано і вислано до Полтавської губернії. Упродовж чотирьох років Михайло Іванович жив на Україні у с. Пізники Лохвицького повіту у Русинових. Він вів напружену наукову роботу, плідно працював повітовим і губернським гласним.
1905 р. він звернувся до Полтавського губернського земського зібрання про встановлення першого в Україні пам'ятника
Тарасу Шевченку і розпочав збір коштів для цього.
1905 року Туган-Барановський повернувся до Петербурзького університету. Через два роки було надруковано "Основи політичної економії", насичені матеріалами з української господарської дійсності. Ці лекції стали підручником для студентів усієї царської Росії. Авторові присудили велику премію імені адмірала С.А.Грейга. 1909 року він створив і очолив журнал "Вестник кооперации", який вважався найкращим у світі на той час.
Туган-Барановський відстоював погляд про широку автономію України, брав участь у редагуванні першої української енциклопедії "Украинский народ в его прошлом и настоящем" (Перший том побачив світ у Петербурзі 1914 року, другий – 1916 р.)
1913 року спочатку в Берліні німецькою мовою, а потім у перекладі російською у Санкт-Петербурзі була надрукована всесвітньо відома "Соціальна теорія розподілу". Наступні роки Туган-Барановський працював над удосконаленням кооперативного досвіду людства. Його дослідження "Соціальні основи кооперації" (1916 р.) внесли ім'я автора до числа класиків-теоретиків кооперативного руху. Михайло Іванович розробив власну модель майбутнього суспільного устрою, державу, централізм якої обмежений кооперацією та муніципалітетами.
Від початку 1917 року Михайло Іванович разом із молодою дружиною Ольгою жили поблизу річки Сули на хуторі Криниця. Сюди прийшла телеграма від
В. Винниченка з проханням посісти пост Генерального секретаря фінансів Центральної Ради. Коли Туган-Барановський приїхав до Києва, його сприймали, як вченого із світовим ім'ям, лояльного до українства, а він виявився справжнім українцем. Михайло Іванович успішно провів у Петрограді переговори з французьким послом Нулансом із приводу надання Україні приватної позики. Туган-Барановський став ініціатором створення Українського товариства економістів і його першим головою. Михайло Іванович твердив: "Передусім необхідно визнати право за українцями бути синами своєї отчизни й працювати над розвитком української національної культури." У 1918 році він входив до складу групи вчених, які добивалися створення Української Академії наук. Він створив і очолив спеціальний Інститут економічної кон'юнктури (1918), демографічний інститут (1919) і кооперативний інститут.
Туган-Барановський не агітував за вивчення мови, він сам учив її. Ось рядки спогадів П.Пожарського: "Він увесь час силувався говорити по-українськи, хоча це йому мало давалося, іноді не можна було без посмішки дивитися в лице Михайлу Івановичу, коли він говорив українською. Але фізіономія професора була завжди серйозною. "Вибачте, що я так погано говорю, але я мушу практикуватися, бо тільки таким чином я зможу навчитися української мови." Свої лекції вчений читав державною мовою. 1919 року побачив світ його підручник українською мовою "Політична економія".
На Різдво урядова делегація УНР, яку очолював Туган-Барановський, їхала до Парижа на Міжнародну мирну конференцію. У вагоні відзначили 54 роки від дня народження Михайла Івановича. І цього дня на станції Затишок під Одесою нагла смерть від отрути урвала нитку життя державника Михайла Туган-Барановського.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
