Хіба не бачиш мої кайдани?
Розбий самотність, і мої рани
Лиш ти загоїш, це точно знаю,
Тебе чекаю.
Ти - незабутній духмяний вітер,
Що мої сльози миттєво витер,
Ніяковію, та все ж злітаю
До небокраю.
Відчуй крізь відстань моє тремтіння,
І хоч на мить стань моєю тінню,
Одну-єдину живе хвилину 
Моє вагання.
Ти майже поруч. Уста ласкаві 
Цілують інших. В одній октаві
І голос твій, і моє мовчання
Кричить коханням.
Ти їдеш, їдеш, ти майже вдома,
Але думками я, "незнайома",
До тебе лину і скоро скину,
Мов птах, пір'їну.
Ти озирнешся, і все минеться.
Ні! Я не поряд! Тобі здається!
У мрій твоїх увійду країну,
У снів долину. 
Разом ми будем слова сплітати,
Як промінь сонця, думки читати,
Серпанок сумніву вщент розвіє
Моя надія.