Місяць-юнак

Уявіть собі місяць уп’ятеро більший
І на відстані меншій удвічі від нас...
Не оцей, що нам зараз слугує, був інший,
І гігантів був простір, гігантів був час.
        Уявіть, як тоді в океані безмежнім
        Грів високі боки одинак-материк,
        Як припливами душі атлантів бентежив,
        Вередливий, хворіючий місяць-старик.
Дідуган, наближаючись, хвилями грався,
Так здіймав їх, що сонця не видно було,
В дзеркала пірамід перед смертю вдивлявся,
Відбуло те буття, тільки, як відбуло!
      Розломився, уламки розкидав безкрилі,
      Захлинувся і щез материк-одинак,
      Височенні над ним бурджхаліфові хвилі,
      Вийшов з часом приборкати місяць-юнак.
Цей, що зараз життя на Землі гарантує,
Цей, що зроду не бачив дзеркал пірамід,
Цей, що зоряні ночі, як слід презентує
Й котрий людству чіпати безглуздям не слід.
      Запозичений сонцем, з другої системи,
      Від потопу не спить рятівник-балансир,
      Уповільнює в русі космічні мальстреми,
      Гідний шани й подяки людської ясир.