Маленькі генії

Відомо, що час сьогодні безцінний. І, здається, наші діти починають це розуміти краще, аніж дорослі. У світі є безліч вундеркіндів, які у 3 роки знають стільки всього, що, напевно, не кожен з нас може цим похвалитись у своєму віці. Тільки уявіть, скільки всього цікавого вони дізнаються з юного віку і чого вони зможуть досягнути у майбутньому. 

Приємно відзначити, що Україна, як завжди, не відстає від світових тенденцій ;) 

Останнім часом преса тільки й говорить про 14-річного хлопця, який став наймолодшим студентом в Україні. Юрій Шіховцев екстерном закінчив школу і вступив до фізичного факультету Київського національного університету імені Т. Шевченка, де завжди мріяв вчитись. 
 

Альтернативою було музичне училище (як виявилось, Юрко ще й майстерний акордеоніст). Але на його вибір вплинула міжнародна конференція в Алушті, особливо доповідь швейцарських науковців про адронний колайдер. До того ж мама Юрка, Людмила Шіховцева, працює вчителем фізики (напевно, це теж відіграло деяку роль). 

Здавалося б, що буде робити 14-річна дитина поміж дорослих хлопців та дівчат. Та Юрко вже встиг випробувати себе у ролі студента, коли навчався на першому курсі промислового коледжу. І не просто навчався, а був одним з кращих. Тому вважає, що і з університетом впорається.

Коли Юркові було три роки, він вже почав читати. Хлопчик самотужки читав казки, а потім ще й батькам розповідав. У 5 років пішов до школи, а у 13 став фіналістом премії «Диво-дитина» і був визнаний одним з найрозумніших дітей в Україні. Починаючи з 3 років Юрко займається дзюдо (навіть має зелений пояс) і взагалі тримає себе у формі, колись ходив на бальні танці, залюбки співає, цікавиться психологією та шахами, захоплюється англійською та програмуванням. Навіть з першого разу склав тест у британському консульстві на знання англійської мови. Тепер він може вчитися у будь-якому англомовному університеті. Однак хлопець каже, що поки йому нема 18, за кордон його не відпустять, та він і не дуже прагне. 

Коли він не готується до олімпіад або конкурсів, то залюбки зустрічається з друзями, гуляє з батьками чи допомагає мамі куховарити. Людмила, до речі, планує переїхати до Києва, коли син поїде на навчання. Адже захоплень у Юрка чимало, а навантаження в університеті буде неабияким. Тож і підтримка йому знадобиться.

Розвиватись Юркові допомагає уся родина: мама слідкує за розкладом, бабця – за раціоном, дідусь допомагає з шахами та англійською, а читати навчила тітка. 

Однак хлопчик себе вундеркіндом не вважає. Адже за півтори години він може прочитати «всього одну книгу, яка має 250 сторінок» (хмм, скромний хлопчина :) ). 

Нехай Юрко ще молодий, амбіцій у нього достатньо: «Мрію вирішити суперскладну задачу – підтвердити чи спростувати теорію створення світу». 

Читаєш такі новини - дивуєшся (і, можливо, трішки заздриш :) ). Однак, починаєш замислюватися над тим, а скільки ще таких діток є в Україні. Так ми натрапили на ще одну юну студентку.

Про мешканку Одеси, Світлану Ніжегородову, почали говорити ще у 2005, коли 8-річна дівчинка перейшла зразу у 6 клас. А вже у 2011 вона стала 14-річною студенткою Київського національного лінгвістичного університету. Спеціальність вона обрала не найлегшу – китайська мова та література (до того ж, потрапила до найсильнішої групи). Друга спеціальність - зарубіжна література, для чого потрібні знання з англійської. З цим Світлані вже з 5 років допомагає батько. 
 

Перша сесія пройшла успішно – вона ввійшла до трійки найкращих студентів. Хоча, дівчина каже, що спочатку їй було важко. Розповідає, що за перший семестр вони вивчили 650 ієрогліфів (а середньостатистичний китаєць знає не більше 300). 

Світлана почала читати у 4,5 роки завдяки своєму батьку, який приділяв їй багато часу. Коли вона готувалась до 1 класу, батьки побачили, що дитина здібна і вирішили навчати її вдома. Формально вона була зарахована до школи, але вчилась за індивідуальною програмою. Коли Світлана закінчила екстерном 5 клас, директорка школи відмовилась приймати її у наступний, тому довелось шукати інший навчальний заклад. Звичайно, з однокласниками відносини складались не дуже вдало. Їм було вже по 12 років, а їй всього 8. Тому дівчинка отримала дозвіл на вільне відвідування і вчилася в основному вдома. 

В 10-11 класах дівчинка почала писати серйозні роботи з англійської мови. Світлана цікавиться образотворчим мистецтвом. Їй подобається копіювати картини відомих художників (а робить вона це досить майстерно). Також відвідувала школу акторської майстерності при Одеській кіношколі. Ось така от здібна дівчинка! 

Однак, ми знайшли ще одного хлопчика, можливості якого здивують навіть найбільших скептиків.

У Черкаській області живе Віталій Нечаєв. Здавалося б, звичайнісінька дитина, та не все так просто. Хлопчику всього 9, а він читає лекції у Черкаському університеті і закінчує власний підручник з історії. За феноменальні здібності у 2011 його нагородили премією «Гордість країни».
 

Починаючи з трьох років він дивував місцевих жителів своєю надзвичайною пам’яттю. Усі історичні дати Віталій пам’ятає краще, ніж деякі фахівці. Хлопчик мріє стати доктором історичних наук і поєднати своє життя з цим університетом. 

Уже в 3 роки він перечитав усі казки, а у 4 захопився історичними книжками. Потім була астрономія, географія і так далі. Цікавий факт: до цього він взагалі не розмовляв. А тоді якось узяв до рук газету і почав читати вголос. 

Доктор історичних наук Анатолій Морозов сказав про хлопця: "Ми мали перед собою унікальне явище. Він назвав більше сотні конкретних дат, подій, прізвищ. Навіть добре обізнаний фахівець без допоміжних матеріалів так все не відтворить".

Студентам виступи Віталія подобаються, а професори сподіваються на продовження його кар’єри. 

Це лише троє з безлічі здібних та розумних діток України. І, дивлячись на такі приклади, починаєш розуміти фразу «діти – це наше майбутнє»!