Статті / Люди

Максиміліан Волошин - воістину, незвичайна людина

14 серпня 2014
Ганна Черкаська
"Даремно ти, Максе, мами не слухав...", - думали друзі Волошина, коли ставили на воза майже квадратну домовину - "сім пудів чоловічої краси".

Відомо ж, що 28 травня 1877 року в Києві (бульвар Шевченка 24/9) народився Максиміліан Волошин. Його батько Олександр Максимович Кирієнко-Волошин – юрист, колезький радник за походженням козак із Запоріжжя. Мати Олена Оттобальдівна Глазер була на 12 років молодшою за чоловіка, була зі зросійщених у 18 столітті німців. Випускниця інституту шляхетних дівиць мріяла про заміжжя, щоб отримати волю: вона почала палити, носити чоловічий одяг, зайнялася гімнастикою з гирями. Через два роки вона влаштувалася на службу в контору залізниці, забрала сина й пішла від чоловіка. Коли Максу було чотири роки, батько помер. Заміж Олена Оттобальдівна більше не вийшла: казала, що не бажає перетворювати Макса на чийогось пасинка. Екзотична пані виховувала сина на власний копил. Максу дозволялося все, за винятком двох речей: 

- їсти надмірно (бо був повнуватим із широкою кісткою), 
- бути таким, як всі.

Він, дійсно, був не таким, як всі! А от стосовно їсти... Хоч мати тримала хлопця на капустяних зупах, він так любив шашлики. І от, везучи Волошина до місця вічного спочинку, кінь не витримав перевантаження, не дотягнув до вершини. Останні двісті метрів друзі несли Макса на руках, але ж обіцянка, яку дав Макс Волошин Лілі Дмитрієвій, була виконана: він заповідав поховати себе на пагорбі Кучук-Янишар, що обмежував Коктебель ліворуч, а Карадаг обмежував його праворуч.
 
У 1893 році Олена Оттобальдівна прийняла рішення переїхати до Коктебелю. З того часу життя Волошина пов’язане з Кримом, бо мама вважала, що це найкраще місце для його виховання, адже повітря – ось перший вихователь. Єдине, чому Макса мала навчати гувернантка (нею була циркова вершниця): верхова їзда. Чи не тому гімназист був хронічним дворічником? Втім, хто знає? Он учитель, який казав матері: "З поваги до Вас ми будемо учити вашого сина, але...! Ідіотів ми не виправляємо". Через кілька місяців на похоронах того самого учителя Макс Волошин декламував свої поезії.

А Макс полюбив Карадаг, Коктебель, а найбільше скелю, на якій вітри та час вирізьбили бородатий профіль. Хто це? За що природа його увічнила? З часом коротенький, повненький Макс Волошин, студент юридичного факультету Московського університету, відростив саме таку бороду. Він взяв тоді участь у студентських акціях і потрапив до буцегарні. Там весело виспівував власні поезії. Жандармів занепокоїла така поведінка юнака і вони порадили матері одружити сина. Волошин не одружився, він віддався мандрам: насолоджувався читанням у бібліотеках Європи, брав уроки малювання та гравюри у паризької художниці Є. Круглікової, слухав лекції у Сорбонні. Там він і зустрів свою майбутню дружину - Маргариту Сабашникову. Дочка багатого торгівця чаєм вчилася живопису та мріяла про бурхливі пристрасті. Макса ж вразила алебастрова шкіра дівчини, її золотаві вії та "бурятчина" (Аморя, так назвав кохану Макс, пишалася своїм пращуром-шаманом). Паризький роман продовжився в Росії, у квітні 1906 р. вони одружилися. Зразу ж з церкви вони сіли на поїзд: Феодосія, потім Коктебель. Товстун-дивак у хітоні, капцях та вінку з полину був прекрасним тлом для чарівної царівни, але довго тривати це не могло. Коли молоді поїхали до Петербурга, Аморя спокусилася екзотикою: вона познайомилася з модним поетом В’ячеславом Івановим і його дружиною Лідією. Скоро вона стала членом екзотичної родини, де Макс був зайвим. Втім, "родина нового типу" трималася не довго. Лідія померла і В’ячеслав одружився з Вірою, дочкою першої дружини від її першого шлюбу. Довелося Аморі віддатися живопису.

А у Макса настав перехідний період: він переходив із рук у руки. Татида, Марєвна, синьоока ірландка, яка кинула чоловіка і подалася за Волошиним у Коктебель. Серце зачепила Ліля (Лізавета Дмитрієва), студентка Сорбонни з курсу старофранцузької та староіспанської літератури. Кульгава від народження, повнувата, але мила, зваблива, гостроязика Ліля приїхала разом із Гумильовим на літо в Коктебель, до Волошина. Коли Ліля Дмитрієва вперше побачила Волошина, вона була вражена: "Він подібний до Зевса!" Коли ж побачила камяний профіль на Карадазі, вигукнула: "Волошин, це ж Ваш портрет?" "Це моя посмертна маска!"

Звісно Волошин закохався в Лілю! Гумильов отримав облизня, з тиждень пожив у Волошина, гулял, ловил тарантулов, написав поему "Капітани", випустив павуків і поїхав. Почалося довге розлучення з Сабашниковою. У цей час Ліля під впливом Макса почала віршувати про троянди, шпаги, сльози... Та все-таки між Гумильовим і Волошиним через Лілю виник конфлікт. Круглий добродушний Макс дав ляпаса Гумильову, відбулася дуель на Чорній річці. Секундантом Гумільова став Євген Зноско-Боровський. Секундантом Волошина був граф Олексій Толстой.

З цього часу думки про одруження не відвідували поета. Волошин зміцнився у думці, що має бути похований там, де пообіцяв Лілі. Не такий як усі, у 1914 р. Волошин писав лист Військовому міністру Росії Сухомлинову з відмовою від участі у кривавій бойні Першої світової війни.
 
Максиміліан Волошин пейзаж Максиміліан Волошин картина пейзаж Максиміліан Волошин картини М. Волошин картина М. Волошин картина пейзаж М. Волошин пейзаж

У Коктебелі ж він заснував "Товариство обормотів" - єдиний острів свободи, свята в океані сірих радянських буднів. Сюди приїздили друзі, часом їх було до 600 осіб. До радянських органів сусіди писали доноси про аморальність хазяїна будинку ("Бог з ним, з його пляжем нудистів, але він не бере з приїжджих грошей! Це не по-комуністичному — пускати іногородніх жити безкоштовно!").

Останні десять років Волошин мав спокійне сімейне життя. Він одружився з неймовірно доброю, працелюбною медсестрою Марусею, яка доглядала Олену Оттобальдівну, яка замінила йому матір, яка щиро опікувалася гостями. 

11 серпня 1932 р. об 11-ій ранку після другого інсульту (перший стався 1929 р.) від запалення легенів помер 55-літній Максиміліан Волошин, поет, художник, перекладач. Марія Степанівна Волошина після смерті чоловіка коктебельських порядків не міняла. Поки була жива, безкоштовно приймала всіх, кого так любив Макс.
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

7589

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку