Л-Ю-Д-И-Н-А

— Чи важко жити, людино, між звірів тобі?

Як почуваєшся, коли не можна дихати,

Тримаючи усе в собі?

У нас до тебе ще питань багато,

Ти спробуй все ж поради мудрі дати!

— Я не філософ і, звичайно, не мудрець, 

Простий, наївний, чесний лиш гравець.

Красиво говорити не навчився,

Проте, мабуть, я таки дечого добився…

Мене зненавиділо плем’я вовків сірих—

Домовились і ввечері замість вечері "з’їли".

Зі вчинку їхнього засвоїв я один урок:

Хто хоче вижити — повинен йти попереду на крок;

Плести інтриги, й день у день фальшиву маску на обличчя одягати;

Приємним бути, всіх задовольняти.

Та глибоко задуматися варто над тим, 

ЧИ ТИ Л-Ю-Д-И-Н-О-Ю залишишся по тім?