Іван Манжура

Іван Манжура народився у Харкові 1 листопада 1851 р. — український поет, фольклорист, етнограф, який виходив усю рідну Харківщину, а потім Катеринославщину в пошуках скарбів українського фольклору.
 

wikipedia.org

Доля була непривітною до нього: він не пам'ятав матері, яка померла дуже рано; батько-службовець позбувся роботи і шукаючи місця, разом із малим Іваном обійшов 12 губернських міст, подолав понад 6 тисяч верст. Дев'ятирічним хлопчик зостався круглим сиротою без власного кутка.

26-річним Олександр Опанасович Потебня одружився з небагатою, але коханою дівчиною. Вона ж мала на своїх руках десятирічного племінника Івана Манжуру (сина померлої сестри). Олександр Потебня з цього часу взяв на себе утримання сироти. Він віддав хлопчика до гімназії, але з шостого класу його виключили "за непокору". Допоміг Потебня Іванові вступити до ветеринарного інституту, та через рік "неблагонадійний" був виключений без права вступу до будь-якого навчального закладу.

20-річний Манжура поселився в Катеринославі, перебивався випадковими заробітками і, напевно, саме тому взяв собі псевдонім Іван Калічка. Жив серед робочого люду, вивчав його мову, збирав фольклор.

На 26-му році Манжура добровольцем сербської армії пішов на війну з турками. Після поранення Іван повернувся до Катеринослава, його охопив дух Григорія Сковороди: він ходив степами Запорожжя, ночував під небом, збирав фольклор.

Коли життя припікало, знаходив порятунок в О. Потебні. За свій кошт на гарному папері професор видав збірку Манжури "Степові думи та співи".

Після смерті О. Потебні Іван Манжура занепав. Через півтора року обідраного, голодного 42-річного поета запорозьких степів знайшли перехожі на вулиці Катеринослава та поховали у братській могилі Севастопольського кладовища.