Історії кохання видатних українців: козаки Хмельницькі та їхні фатальні дружини

Коротке, але пристрасне та запальне кохання Богдана Хмельницького та Мотрони (Олени) Чаплинської оповите багатьма загадками та недоведеними історичними припущеннями. Хоча, зрозумілим залишається той факт, що саме це кохання свого часу врятувало Хмельницькому життя для подальших звершень та передчасно вкоротило віку красуні Мотрони.

Олена була дружиною затятого ворога Богдана Хмельницького - Данієля Чаплинського, котрий хитрістю заволодів родинним хутором Хмельницьких та ув'язнив самого Богдана. Кажуть, що майбутній гетьман вийшов живим на волю лише через заступництво Олени, котру кликали Мотроною. Деякий час їх стосунки були таємними, але згодом закохані таки одружились. 
 

Мотрона була надзвичайно вродливою та достатньо легкої вдачі. Але, за свідченнями істориків, впала в немилість синові Богдана Тимішу. Доки батько був у військовому поході, син знайшов докази того, що Олена поводиться розгульно, знається з непевними шляхтичами та розтринькує усю родинну казну. В результаті, жінку було страчено в традиційний для того часу спосіб – повішано на воротах власної брами. 

Хоч гетьман Богдан Хмельницький розумів справедливість вчинку свого сина, все ж його серце розривалось в тузі за Оленою – неймовірно вродлива та жагуча, вона була справді фатальною жінкою в житті гетьмана. Кажуть літописці того часу, що саме через велику тугу в той час Богдана його козацтво програло битву під Берестечком.

Не менш цікавою та непередбачуваною виявилась історія кохання того самого Тиміша, сина Богдана Хмельницького, з Розандою Лупул – молодшою донькою молдавського господаря Василя Лупула. Звичайно, у даному шлюбі чітко прослідковується політична складова, адже він дозволив Богдану Хмельницькому породичатися зі знатними родами Лупулів, Радзивіллів та інших впливових шляхтичів. 

Але, наразі, мова не про те. Тиміш не вирізнявся особливою вродою – був рудим та вкритим ластовинням, а Розанну описували надзвичайно привабливою, з виразними та іскристими очима, гордою поставою та пишною косою. Не одразу вдалось Тимішу засватати кохану – її батько постійно створював перешкоди на його шляху. Василю Лупулу навіть вдалось зірвати призначене вінчання доньки з сином Хмельницького.

Богдану не подобалась поведінка майбутнього свата, тож він надіслав йому напівжартівливого листа, в якому пригрозив, що може відправити до міста Ясс, де проживали Лупули, весільний "кортеж" зі ста тисяч сватів. Коли ж дану заяву було проігноровано, Богдан стримав обіцянку та направив козацьке військо на чолі з Тимішем до Молдови. Князю Василю нічого не залишалось, окрім як віддати свою Розанду за молодшого Хмельницького. 

На весілля Тиміш прибув верхи на коні в дорогому жупані з оксамитовою ферезею поверх нього. Його зустрів сам майбутній тесть. В данину традиціям та задля вияву поваги наречений зліз з коня, вклонився до землі Лупулу, та обійняв і поцілував його коліна. 
 

Після весілля спільне подружнє життя Тиміша та Розанди було нетривалим. Постійні військові походи завершились неочікуваною загибеллю сина Хмельницького на батьківщині самої Розанди. Тіло свого коханого вона зустрічала, тримаючи на руках двох новонароджених хлопчиків-близнюків, котрим так ніколи й не судилось побачити їхнього батька. 

Сама Розанна з синами також зазнала тяжкої долі, та була страчена через кілька років у жорстокий спосіб від рук польських нападників – давніх ворогів родини Хмельницьких. 

Складні та жорстокі були часи української козацької держави у своїй визвольній боротьбі. Таким же було й кохання того часу. Тому, можливо, й цінувалось більше, ніж тепер. Козаки знали, що кожна наступна зустріч з коханою може стати останньою.