|
26 червня 2017
Ірина Корсак |
І ось руйнуються мости,
Залишені на порятунок.
Заховані давно скарби,
Залишені у подарунок.
Питаєм в долі: "Де ми є,
Куди, навіщо?". У простори
Зелені далі, неба синь.
Далекі гори в видноколі.
Ідем-ідем, усі шляхи,
Стежки, дороги, кілометри.
Не дивимось у вись небес
І одягаєм старі светри.
Дощі дарують нам печаль,
А може ми умиті сонцем?
Ми кажемо, що нам так жаль,
Коли зачинене віконце.
Пішли, зоставили, забули,
Розбили - вороття нема.
Повиривали усі струни,
Що грали щастя до кінця.
В очах печаль, на серці мука -
За окулярами сховай.
Забудь, оте страшне "розлука"
Забудь, оте страшне "прощай".
| 0 | 2202 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
