Голда Меїр – жінка, яка побудувала державу

Голда Меїр – національна героїня і шанований політичний діяч, одна з прем’єр-міністрів Ізраїлю і одна з тих, хто заснував ізраїльську державу. Мало хто знає, але ця мужня жінка народилася в Києві. У своїх спогадах вона розповідала: "Ми жили тоді в Києві, у маленькому будинку, на першому поверсі. Добре пам'ятаю розмову про погром, що ось-ось мав обрушитися на нас." Саме через погром, відсутність роботи в батька та голод, її сім’я подалася шукати щастя за океаном, у  США.

В Америці Голда познайомилася Давидом Бен-Гуріоном (першим прем’єр-міністром Ізраїлю) та Іцхаком Бен-Цві (другим президентом Ізраїлю). Це і стало початком її політичної кар’єри. У 1921 році Меїр із чоловіком та сестрою подалась до Палестини, де взяла активну участь у політичному житті країни.
 
Коли почалось протистояння з арабськими країнами, Ізраїлю було непереливки: у них не було ні зброї, ні коштів на її купівлю. На допомогу прийшла супер-жінка. Голда поїхала до Америки і за шість тижнів зібрала 50 млн. доларів, які вирішили долю Ізраїлю у цій битві.

У 1948 році Бен-Гуріон зачитав декларацію про незалежність країни, під якою підписались 200 найвпливовіших єврейських політиків, серед них і Голда. Щоправда, наступного дня арабські війська знову вторглись до Ізраїлю, який знову не був готовий до такого розвитку подій. Для протистояння не вистачало наявних збройних запасів. Тоді Голда знову бере ситуацію до своїх рук і їде до Америки. Цього разу їй вдалось зібрати 150 млн. доларів.
 
Після проголошення незалежності її було призначено першим послом Ізраїлю в СРСР. Посольство розміщувалося у готелі для іноземців "Метрополь". Харчування було досить дорогим, тому Голда особисто придбала електроплитки для всіх своїх робітників і двічі на тиждень ходила за продуктами на базар. А щосуботи шанований посол готувала обіди для своїх підлеглих.

Через кілька років роботи у СРСР Меїр повертається до Ізраїлю і займає посаду міністра праці. Вже за кілька тижнів вона подає парламенту план домобудівництва і добивається його ухвалення. Завдяки їй тисячі людей отримали дах над головою. А вона при цьому жила в маленькій кімнатці на горищі. Наступним кроком було вдосконалення доріг (хм, актуально і для України :) ). Через кілька років вона вже займала пост міністра закордонних справ. За свою жорсткість у вирішенні питань, що стосуються її батьківщини, Голду назвали "непоступливою".

Варто зазначити, що вона стала третьою жінкою-главою уряду у світі (до неї були Сірімаво Бандаранаїке на Цейлоні та Індіра Ганді в Індії). Коли Голда стала прем’єр-міністром Ізраїлю у 1969 році, країна була не в найкращому стані. Але, незважаючи на всі труднощі, їй вдалося знизити податки для бідних верств населення, а для декого – взагалі скасувати; забезпечити житлом робітників; послабити протистояння з арабами. Вона стала першим ізраїльським прем’єром, якого прийняв Папа Римський. А ще розповідають, що на початку своєї кар’єри їй вдалось зустрітись з Абдуллою ібн Хусейном, королем Трансйорданії. Голда намагалася переконати його не розпочинати бойові дії в Ізраїлі. Не важко здогадатись, яка відповідь її чекала. Але таке буває надзвичайно рідко – арабська країна веде переговори з жінкою, ще й іншого віросповідання!
 
Однак після Війни Судного дня все змінилося – Голда не пробачила собі вторгнення єгипетсько-сирійських військ. Битва була виграна, але вона вважала, що її могло б і не бути, що вона не догледіла (хоча в більшості це була провина міністерства оборони). Хай там як, але після цього Меїр подала у відставку, незважаючи на те, що її просили залишитись. І все ж на завершення своєї політичної діяльності вона зробила ще одну річ, варту поваги – вона таки змусила Єгипет, Сирію та Ізраїль зустрітися для переговорів та підписати договір про припинення бойових дій. Зрозуміло чому в 1975 році американці назвали її «Жінкою року».
 
Голду Меїр не забувають і сьогодні: британці зняли про неї фільм "Жінка, яка називалась Голда", у Нью-Йорку їй встановлено пам’ятник, у Києві на будинку, де вона народилася, розміщена меморіальна дошка, а для Ізраїлю вона назавжди залишиться національною героїнею.