Старший син дійсного статського радника Олександра Григоровича
Милорадовича та Софії Григорівни, уродженої Туманської, Григорій народився 6 жовтня 1839 р. у Чернігові. Прекрасна домашня школа, люблячі батьки. А потім Петербург, Пажеський корпус, нелегке навчання, дружба з цесаревичем Олександром (дивно, але це почуття було щирим, взаємним і на все життя).
Навесні 1859 р. Григорія приїхав відвідати його дядько Лев Милорадович з молодою дружиною Лізою. Вони разом відвідували парки, впивалися пахощами бузку та конвалій; на званих балах тішилися білими ночами. Молодь невтомно ходила, милувалася природою, танцювала, а чоловік "дід" з насолодою дрімав.
Після танцю з Грицем Лізавета задивилася у воскове обличчя чоловіка, від якого повіяло цвинтарним барвінком. Перевела погляд на хлопчика (він же на сім років молодший за неї!), те обличчя бризкало юністю, принаджувало буянням життя, навіть пахло зацілованим сонцем персиком…
uahistory.com
Згодом Ліза з чоловіком поїхали до Відня: театри, бали, але Гриць не забувався, його лице стояло перед очима. Почалося їхнє багаторічне кохання-листування… Гриць писав, що у липні дістав звання поручика Кавалергардського полку; і закінчив: "Целую тебя нежно-нежно…".
– І чого це він тебе цілує? – раптом запитав Милорадович. Виявилося, що чоловік перечитував усі листи, перш ніж віддати Лізаветі її кореспонденцію.
– Хто цілує?
– А граф Григорій Олександрович – обізвався чоловік.
У листах Єлизавета пробуджувала у небожа цікавість до історії України. Шпетила, що він, нащадок Полуботка, пишається "усердной службой на сторожах у тела императрицы". Нагадала, що його призначення "быть полезным человечеству, а не потешать романовское отродье". Поіронізувала: "До тебе прихильна, дарма що кавалергард" (слова написала українською) і попрохала писати французькою, бо дідо читають кореспонденцію; а замість "цілую" писати "кланяюсь".
З роками кохання перейшло у дружбу та цікаве спілкування. Ліза переймалася хворобами чоловіка, долею єдиного сина, теж Григорія. Його вона виховувала українцем: рідна мова, вишиванки, кожного літа славний Тростянець. Розумний красивий юнак став блискучим дипломатом, мотом і картярем. Вона лишилася вдовою, дбала про "Просвіту", українські школи. А син робив борги, вимагав величезних коштів у матері. Вона дуже рано посивіла, злягла, у 58 років померла.
Григорій Олексáндрович Милорадович зробив блискучу кар’єру: 1871 — 78 флігель-ад’ютант імператора, учасник російсько-турецької війни 1877— 78.
У 39 років граф нарешті зважився одружитися з 17-річною Вірою Шабельською зі старого дворянського роду відомих військових і шахістів. Втім небо не осяяло їхній шлюб ні коханням (Лізу він ще не забув), ні дітьми, тому граф розлучився. Наступного року він повторив спробу: створив сім’ю з 23-річною Ольгою Катеринич. Одне за одним у них знайшлися малята: син Олександр та дочка Софія, названі іменами його батьків. У 49 років Милорадович став генерал-лейтенантом, отримав купу орденів, був призначений сенатором. Наступні роки (1890—96) – чернігівський губернський предводитель дворянства, організатор і перший голова Чернігівської губернської вченої архівної комісії.
Увесь цей час Григорій Милорадович присвятив вивченню історії та археології Лівобережної України, генеалогії, геральдики. Він автор творів із історичної бібліографії. На жаль, його праці не перевидаються… Архів, у якому був унікальний щоденник 1875–1905 років, утрачено…
Помер Григорій Олександрович Милорадович у 66 років (13 серпня 1905 р.) від паралічу серця, похований у родинному склепі на території Троїцько-Іллінського монастиря м. Чернігів.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
