Джон Грін "У пошуках Аляски"

Давно так не затягувала книга! Тут про все на світі: про найголовніше - кохання, найекстримальніше - життя в кампусі, найбожевільніше - щира і відверта дружба! У книги Джона Гріна можна закохатись раз і назавжди. Незважаючи на вік, релігійні погляди і расову приналежність. Так по-справжньому, так відверто, водночас просто і з гумором пише лише він.

Мабуть, цю книгу треба було конче прочитати ще в шкільні роки, тоді я би провела їх набагато екстримальніше, ризикувала б і не думала про наслідки.

Ну як можна не переживати всі пригоди з "Пампушечком", не захоплюватись винахідливістю Полковника, безпосередністю і кмітливістю Аляски?

"Я не міг зрозуміти, чи подобається вона мені, сумнівався, чи можу їй довіряти, але все ж таки ці запитання не залишали мене байдужим, і я хотів дізнатись на них відповідь. А Аляска сиділа на моєму ліжку, дивлячись на мене широко розплющеними зеленими очима. Вічна загадка її хитрої, майже глузливої усмішки."

Піднімаються і доволі філософські питання: "Як же вибратись із цього лабіринту?" Лабіринту життя, що затягує кожного з нас.

"Скільки часу минуло, а мені й досі здається, що єдина можливість вирватись - це прямо".