Доброго дня усім добрим людям!
Ні з того, ні з сього мене сьогодні осяяла думка щось створити. Не знаю, з чого б це, все було як завжди, головою не бився, ну поспав трішки вдень, що теж, до речі, дивно для мене, але зараз не про це.
Так ось. "Що ж такого зробити корисного?" - спитав я себе. "А що ти вмієш?" - відповіддю парирував Мій Внутрішній Я. А дійсно, що я вмію? З "Очумілих ручок" мене б вигнали ще на перших секундах, музичний хист допомагав заробити тверду "4" ще в школі, Богдан Зіновийович, вчитель музики (прекрасна людина, здоров'я йому і многая літа) ставив її за те, аби я тільки не співав, уроки малювання - просто сміх, я навіть танчики в дитинстві малював паскудно. Після цих думок захотілось заспівати пісню "Сумно, сумно аж за край", але я уявив нещасне обличчя Богдана Зіновийовича і відігнав цю страшну ідею.
"У тебе ж папік був журналістом" - раптом сказав Мій Внутрішній Я - "може спробуй щось написати?" Я засумнівався - "Не знаю, якось стрьомно, ніколи не писав нічого, крім творів і переказів у школі" Але Мій Внутрішній Я був безапеляційний: "Не пісяй, ой вибачте, не бійся, все буде як попало, вся надія на гени." Ну добре, на гени так на гени, якщо не вийде, то на гени і з'їду, мовляв гени батя забрав з собою, я не при ділах. Вирішено - треба щось утнути на ниві письменництва.
Книгу написати з першого разу не вийде, я, слава Богу і вихованню своїх батьків, не страждаю на манію величі, тому я вирішив скористатися геніальним творінням інтернету - створити блог. Ну, типу, стати блогером. А що, звучить прикольно і ноги з головою завжди в теплі. Тільки про що писати, інет переповнений інформацією про все на світі. Але Мій Внутрішній Я був, як завжди, прямо в серці мого, одержимого творінням, мозку: "Інфи звичайно хоч греблю гати, але її треба шукати і з'єднувати до купи. Це і роби. Тільки знайди тему, щоб людям було цікаво і, головне, не займало багато їхнього часу." Все правильно, стислість - сестра таланту.
Я гарячково почав мислити над темою мого майбутнього блогу. Політика? Її дуже багато нині, у кожного своя думка і взагалі, треба людям дати відпочити, а не грузити їх ще більше. Обговорення подій? Для цього є форуми і соцмережі. Якісь коротенькі оповідання? Може пізніше, коли трохи навчусь писати і якщо не покине натхнення. Мій Внутрішній Я задумливо спитав: "Пам'ятаєш, вчора ми дивились футбол і ти спитав, так, між іншим - а цікаво, чим зараз займаються колишні зірки київського Динамо?" "Ну, пам'ятаю, і що?" "Багато є людей, які раніше були кожному відомі, це і спортсмени, і актори, і артисти, і політики. Вони десь є і зараз, не всі, звичайно, але багато, я впевнений. Людям стопудово цікаво буде почитати про колишніх знаменитостей, чим вони займаються, що у них цікавого в житті, взагалі, як вони живуть зараз"
Так я вирішив заснувати блог під назвою "Давно не бачились". Я буду знаходити інформацію про людей, яких ми всі знаємо, але не знаємо, де вони поділись. При можливості я буду їх відшукувати в мережах і брати коротенькі інтерв'ю, звичайно, якщо вони дозволять це робити. Буду намагатись подавати інформацію в трохи гумористичному стилі, щоб ви покращували свій настрій, читаючи цей блог, але зобов'язуюсь історії не перекручувати і писати тільки правду, не відводячи очей.
Ну і, звичайно, настав час трохи поклянчити. У мене велике прохання до всіх друзів і гостей мого блогу і сторінки у Фейсбуці підтримати мене у моєму починанні шляхом поширень. Також буду дуже вдячний, якщо ви будете писати побажання про кого б ви хотіли дізнатись і які саме питання вам цікаві про дану людину. Як щось буде писатись, на вашу думку, не так, як ви бачите, прошу вказувати мені на це, я нормально реагую на критику. Зазделегідь дуже вдячний усім, хто не пошкодує трохи власного часу на читання моїх писульок.
Буду з Вами.
Кліфф.
