Чотири сонця

Ящіркою серед каміння губиться відлік часу,
Водою крізь пальці змиває тривогу нашу.
Монету у річку - ще тут, а вже хочу вернутись.
Чи в горах є сила тяжіння, чи просто з тобою набутись.
 
Ловити шкірою випадкові дотики,
Вночі прислухатись до дихання рівного.
Не смійся, мені треба цього спокою,
Впізнавати щоразу тебе за кроками.
 
Ти також знаходиш в гамірних звуках тишу.
Чотири сонця в запасі на кожну зливу.
Насправді не конче у мандри, все - поруч з тобою.
Монетку потай в кишені твоїй залишу. 

25.08.2017