Чай Чорного Дракона з Півночі Фуцьзянь

Улун - це традиційний китайський чай, що за класифікацією знаходиться між зеленим і черврним (чорним), але цей порядок досить умовний. Вперше улун почали заварювати в провінції Фуцьзянь, відомій своїми чайними винаходами.

Розквіт традиції виготовлення та вживання улуну припав на правління династії Мін (14-17 ст.), як не парадоксально, але саме тоді вигтовлення та продаж ферментованих чаїв знаходився під забороною. Виробникам доводилося хитрувати та змінювати традиційні схеми підготовки чаю: зменшувати час окислення (бродіння), умови підсушування і навіть зберігання. Експерименти призвели до появи абсолютно нових видів чаю та імпровізація переродилася у нову традицію, яка сьогодні стала класикою.

За легендою перший кущ улуну знайшов мисливець на прізвисько Дракон, його шкіра була досить темною і тому його кликали Чорним Драконом, а сталося це на півночі Фуцьзянь, тож милозвучна назва Мін Бей Вулонг Ча (Чай Чорного Дракона з Півночі Фуцьзянь) виникла сама собою. Існує також припущення, що ім’я мисливця було Сулун, і чай названий за аналогією, щоправда у вихорі китайських діалектів слово втратило початкову літеру.
 

Сьогодні Фуцьзянь залишається батьківщиною улуну, проте його також вирощують в Гуандуні й на Тайвані. В залежності від ферментації визначають вид улуну, однак в будь-якому випадку спочатку збирають зрілі листочки, дають їм трохи зів’янути на сонці, а тоді щільно складають у кошики і залишають окислюватися. Після необхідного ступеню окислення (який балансує між 20-60%) листя просушують, скуручують і знову сушать за температури 200-300 °C. На цьому приготування закінчується і чай відправляється до дегустаторів.

Улунів існує досить багато. Слабкоферментовані мають ніжний трав'яний смак, квітковий аромат, листочки такого чаю добре скручені, у них смарагдові прожилки, червоні краї і ще вони красиво розкриваються у гарячій воді. Сильноферментовані - більш однорідні за структурою, чаїнки темно-коричневі, але при заварюванні дають напою золотистий чи блідо-зелений колір з медовим пряним ароматом та насиченим, однак не терпким, смаком.
 

Окрім ексклюзивних смакових якостей улун особливо примітний серед інших чайних напоїв своїми корисними властивостями. Одних тільки вітамінів там, ой, як багато: С, D, E, K, B1, B6, B3, B12, а ще кальцій, фосфор, залізо, йод, селен, магній, цинк і плюс 400(!) корисних для людського організму сполук.

Улун вважають чаєм омолодження і рекомендують для схуднення, адже сполуки поліфенолу, які він містить, розщеплюють та виводять з організму жир. Щоправда, маючи на меті схуднення, не варто пригощатися тортиком під час чаювання, бо улун рекомендують пити сам по собі, забувши про їжу на годину до і після напою. 

Улуни, відомі своїм багатим післясмаком, стали візитною карткою мистецтва "гун фу ча" (висока чайна майстерність), але щоб насолодитися улуном необов’язково влаштовувати складні церемонії, можна дістати улюблене горнятко і кинути у нього жменьку чаю (4 гр на 150 мл води).

Основна вимога до завраювання улуну - це дотримання температурного режиму: слабкоферментовані заливають водою 65-80 °C і настоюють 3 хвилини; для сильноферментованих підходить досить гаряча вода, але не окріп - 90 °C, час той самий. Гарний улун можна заварювати до семи разів і перші три заварки будуть розкривати вам різноманітні сторони аромату і смаку напою.
 

Зберігати улун потрібно в герметичному посуді, бажано не зі скла, бо цей чай дуже чутливий до світла, а ще намагайтеся уникати близького контакту улуну з усілякими пахучими предметами та продуктами, бо він сильно вбирає запахи.

Перше моє знайомство з улуном сталося у студентські роки, коли я скуштувала "дещо" під назвою "Формоза Оолонг", і хоча заварений він був не зовсім правильно (окропом), але його смак мене підкорив і ім’я врізалося у пам’ять назавжди. Пізніше я виявила, що це, так званий, Тайванський улун (Формоза - застаріла назва острову). Зараз серед моїх улюблених улунів: Молочний, Те Ґуань Інь і Нефритовий (з додаванням женьшеню), але ці "красунчики" - окрема тема розмови, бо у них дуже багата індивідуальна історія.
 

Наостанок невеличка шпаргалка, аби було зрозуміло, з чим ви маєте справу, і як його заварити, щоб вийшло ням-ням:

• Те Ґуань Інь (або Залізна Богиня) - напівферментований, листочки грубенькі зелені, красиво скручені, духмяні, за запахом нагадують фрукти і бузок. Готовий напій має присмак персика. Температура заварювання 70-80 °C.
• Да Хун Пао (або Червоний Халат) - сильна ферментація, колір листочків брунатний з бордовими відтінками, сам напій виходить бурштиновий. Аромат деревний, шоколадний, смак напою густий, терпкуватий. Чай дуже корисний, тонізуючий. Температура заварювання 90 °C.
• Пен Фен (тайванський) - сильноферментований чай з пряним смаком та ароматом. Листочки коричневого кольору з білими ворсинками скручені вздовж. Напій має золотистий колір і його навіть називають шампанським, а смак нагадує гарний чорний (червоний) чай. Температура заварювання 80-90 °C.
• Гуй Хуа Ча (з османтусом) - квіти османтуса дуже дрібненькі та ароматні. Додавання цих суцвіть до чаю так само популярне в Китаї, як і додавання жасмину чи женьшеню, але має свої принади. Листя цього чаю видовжені й коричневі, з оливковим відтінком, слабкоферментовані. Квіти османтусу надають чаю ніжний фруктовий аромат, плюс солодкуватий трав’яний смак. Температура заварювання 70-80 °C.
• Женьшень улун (Нефритовий, Blue People) - напівферментований чай, кожен листок якого обваляний у порошку (подрібнене коріння) женьшеня. Листочки схожі на зелені грудочки, мають ледь помітний трав’яний аромат. Напій виходить теплого-жовтого кольору з солодким присмаком. Температура заварювання 90 °C. Першу заварку радять зливати, а далі такий чай витримує до 8 повторів.