Однією з таких споруд є комплекс прадавніх курганів та майданів кільцевої форми, що знаходиться на плато Безводовка в Чернігівській області поблизу міста Ічня. Особливість цього комплексу полягає в тому, що ці земляні насипи зроблені не для погребальних цілей, а для проведення спостережень за Сонцем та Місяцем, а точніше за рухом їх сходжень та заходів на горизонті впродовж року.
Зимове Сонце сходить на південному сході та за найкоротший день зимового сонцестояння низько проходить по небосхилу та сідає на південному заході. Весняне та осіннє Сонце в день рівнодення сходить строго на сході і заходить на заході. А в цей день тривалість дня і ночі однакові. Літнє Сонце з’являється на північному сході, дарує найдовший день року та сідає на північному заході. Точки сходу та заходу Місяця теж рухаються кожного дня за таким же принципом, але в дзеркальному відображенні. Тобто, на день літнього сонцестояння Місця можна знайти в точці зимового сонцестояння, а в день зимового сонцестояння – навпаки.
Рух Сонця та Місяця також підпорядкований іншим циклічним коливанням, які тривають довше одного року: 18,6 років, 56 років та навіть 26500 років. Ці коливання непомітні неозброєному оку, а земляні насипи, які знаходяться на відстані в декілька кілометрів від спостерігача, допомагали нашим предкам відмічати зміну положення точок сходу і заходу небесних світил на горизонті. Така вражаюча відстань до мітки на небокраї дозволяла проводити спостереження з високою точністю до кількох мінут дуги.
На плато Безводовка таких міток-курганів колись було більше сорока. До сьогодні їх збереглося всього дванадцять, але решта не зникла безслідно. На полях ще можна розгледіти деякі розорані рукотворні пагорби, а старі мапи 19-го сторіччя та сучасна аерозйомка допомогли встановити схему комплексу Безводовки до її руйнування.
Азимути всіх курганів в радіусі чотирьох кілометрів по відношенню до центральної точки комплексу, на якій колись стояв курган, оточений колом із восьми земляних насипів, співпадають з азимутами астрономічно важливих подій сходу та заходу Сонця в дні сонцестояння та рівнодення. Отже, це не хаотично розкидані на полях кургани, а древня пригоризонтна обсерваторія на зразок Стоунхенджа, але більша за англійський аналог.
Та ці співпадіння - не єдина підстава об’єднати поодинокі кургани та їхні групи в масштабну систему, яка займає територію більше 15 квадратних кілометрів. Центральна точка комплексу була головним еталонним місцем, де проводилися спостереження та по відношенню до якого розміщувалася система візирів та міток. А розміщувалися вони не в довільному порядку, а згідно з математичними пропорціями.
Співставлення відстаней між центральною точкою та дальніми мітками дає просту пропорцію один до двох. Між центром та західним візиром відстань 830 метрів, а між центром та північною і південною групами візирів в два рази більші – 1660 метрів. В свою чергу відстані між центром та південно-східним та південно-західним візирами в два рази більші за дві попередні і складають 3320 метрів. Водночас з такою простою пропорцією (хоча, складно назвати її простою через надзвичайну точність в дотриманні відстаней та напрямків, що вимірюються кілометрами, яка була тисячі років тому) ми зустрічаємося із золотою пропорцією та числом
π.
Геометрія обсерваторії Безводовка наповнена колами різних радіусів, які проходять через декілька курганів рівновіддалених від центра. Золота пропорція або число
φ зустрічається в співвідношенні відстаней між деяким сусідніми візирами. Наприклад, відстань між центром та західним візиром (830 м) і центром та сусіднім західним візиром (1343 м) мають відношення 1,618 що є "золотим числом". В природі ця математична величина є фундаментальною, оскільки, нею гармонійно упорядковані живі організми: раковина молюска, насінини в кошику соняшника, листя на стеблі рослини і навіть, рух рукавів спіралеподібних галактик.
Крім того, кут між сходом сонця в день літнього сонцестояння та його заходом в день рівнодення становить 137,50 і відноситься до зовнішнього кута по золотій пропорції. Обсерваторія Безводовка допомагала древнім астрономам вивчати закономірності в природі, а тому містить в собі священну геометрію природи.
Дослідники минулих століть цікавилися курганами в околицях Безвдовки через їхню особливо велику кількість та незвичну форму. Для більшості з них ці величні насипи здавалися місцем поховання вождів кочових племен ІІ тис. до н.е., оборонними спорудами часів Переяславського князівства, козацькими сторожовими фортецями або селітроварнями. Кожен дослідник, який вивчав ці кургани, був частково правий в своїх припущеннях, тому що за тисячі років люди по-різному використовували кургани Безводовки. А під деякими дальніми насипами спочивають наші далекі предки, які жили в часи будівництва пригоризонтної обсерваторії.
Ці кургани мають подвійне призначення. Це і монумент – могила і в той же час візир сонячної обсерваторії. Сакральний зміст таких поховань в тому, що курган, наприклад, який вказує на схід Сонця в день зимового сонцестояння, допомагав душі похованої в ньому людини відродитися разом із новим Сонцем, яке вставало із-за могили в цей день. Український вчений історик Шилов Ю.О. в своїй праці "Космічні таємниці курганів" показав, що кургани до скіфських часів створені не для увіковічення пам’яті небіжчика, а були засобом перенесення його душі в космічні простори, де живуть світлодайні божества Місяць та Сонце.
Дослідники вивчали Безводовки кожен окремо і лише дехто припускав, що між ними є якийсь особливий зв’язок. В 2012 році не доктор і не кандидат історичних наук, а захоплений історією краєзнавець Олександр Кликавка побачив у сукупності курганів закономірності описані вище. За декілька років досліджень він назбирав матеріали в такій кількості, яка була достатня для того, щоб випустити на початку 2016 року документальний фільм про стародавній астрономічний комплекс. Також, відкрив авторський історико – дослідницький проект "Пригоризонтна обсерваторія Безводовка", на сайті якого, публікуються дослідження таємниць минулого української землі. Головна тема проекту - Безводівський обсерваторний комплекс, що є місцем сили, місцем, де можна доторкнутися до знань прадавньої цивілізації, яка вивчала космос доступними їй методами тисячі років тому.
Для чого древні астрономи витрачали стільки зусиль для побудови мегакомплексу та надскладних досліджень? По-перше, вони вели сонячний та обрядовий календар. По-друге, визначали дати сонячних та місячних затемнень, знаючи закони руху світил по небу. А третя, найголовніша мета полягає в тому, що здавна людству відомий вплив Всесвіту та небесних світил на долю людини. Написано багато трактатів по астрології. Ще й досі господині висівають насіння згідно з фазами Місяця, щоб добре розсада росла. Навіть, капуста не закваситься, якщо зробити це в "поганий" день. На пригоризонтній обсерваторії Безводовка визначали космічні цикли, яким підпорядковані як біологічні ритми, так і суспільний лад. Знання отримані на Безводовці допомагали гармонізуватижиття людей із законами природного середовища, в якому вони жили.
