Простри туди руку Твою!
. . .
Post tenebras spero lucem*
Іов, XVII, 12
Який це жах - у темряві плисти,
Не знаючи світанку ані краю,
Не сподіваючись надію там знайти.
Хоча б – "
Будь-що!!!..."
Або –
"Хай сурми грають!"
Он…
Блискавка спаплюжила імлу,
На мить розкраяла небесну шату й море,
У колір зла скропила хвиль брилу,
Між очі вкарбувавши оклик горя.
"Куди ж іще?... Поринути!"
"Куди???"
Хіба у спогади та як там добре було.
Із світом попрощатись назавжди,
Не чути слів і щоб тебе не чули.
Лишень уява порятує нас.
Хай провидіння Боже поруч буде,
В смиренний час – це як в останній час -
То марна гра, щоб розуму позбутись.
На ранок – спокій…
Тихий сплеск води,
Колише човен сон зніяковілий,
Кудись жахи поділися – "Куди!".
На небі сонце знов замайоріло.
01 жовтня 2016
_______________________________________
* – сподіваючись на світло після мороку (
лат.)
"А вони марять ніч повернути на день,
Світло наблизити до обличчя імли."
Іов, XVII, 12 (Відповідь Іова. П’ята промова)
Михал Влад
Фото: Море Вікі Ковальчук
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
