Анастасія Сухорукова

Не розбита я і не зламана,
Не подавлена і не ображена.
Ні, я сильна у всіх співвідношеннях,
У манерах душі, в утотожненнях.
Не зламав мене вітер істерії,
Вітер зради, і болю матерії.
Море крові від бою не хлинуло,
А ця біль разом з часом сплинула.
Залишились зашиті рани,
Що болять час від часу і гояться.
Не солдати ми, так, цигани,
Що від скрути по людях туляться.
Залишились молитви і сповіді
І прохання про прощення скоєного.
Не святі ми, ми просто змурдовані,
Розчаровані, обезброєні, невгамовані.