10 жіночих голосів у новій українській музиці

В українській музиці з початку 1990-х стався дивний поділ - дівчата окупували умовний пантеон естради та поп-музики, що якраз зароджувалась, в той час як в альтернативній і "неформатній" музиці переважали чоловічі голоси.

Софія Ротару, Ані Лорак, Наталя Могилевська, список можна продовжувати - всі вони стали уособленням "попси" і свого часу збирали по два повних "Палаци Україна" поспіль (а деякі роблять це і сьогодні). А в цей час у невеликих рок-клубах формувалися "Океан Ельзи", ВВ, "Друга Ріка", ТНМК, приміряючи роль вітчизняних рок-зірок. Не можна сказати, що дівчат в "непопсовій" українській музиці не було взагалі, але в процентному співвідношенні їх було принципово менше.

У новій українській музиці, на щастя, поняття "формат" і "неформат" практично розмилися, і жіночі голоси стали все частіше звучати на рок-фестивалях, інді-тусовках і в клубах. Тільки за останній рік відразу кілька груп і виконавиць порадували свіжими релізами, які вже ніяк не можна віднести до категорії "махрової попси".

Ми вирішили зібрати 10 жіночих голосів у новій українській музиці, які однозначно варто послухати. Це не рейтинг, а список виконавиць, які в 2014 році порадували новинками, на які безперечно варто звернути увагу.

ONUKA

Ната Жижченко (солістка ONUKA) раніше грала в одному з найуспішніших українських електро-проектів Tomato Jaws. Але група розпалася і Ната опинилася на творчому роздоріжжі. Визначитися з вектором їй допоміг саунд-продюсер і за сумісництвом хлопець - Женя Філатов (він же The Maneken).
ONUKA поєднала електро-поп звучання з українським народним колоритом. На дебютній платівці, яка вийшла в жовтні цього року, можна почути і флейту, і трембіту, і навіть семпл дзвону годинника на Контрактовій площі. Альбом вийшов настільки вдалим, що навіть якщо постаратися, складно знайти негативні відгуки.

ONUKA - "знахідка" для найширшого кола меломанів - електронщики оцінили її фолк-експерименти, а багато любителів інших жанрів із задоволенням насолоджуються незвичним електронним саундом. При цьому пісні ONUKA звучать достатньо легко, щоби вважати їх поп-музикою.

Інше питання, що, незважаючи на всі переваги, альбом звучить досить прісно. Він не увійде в історію і навряд чи про нього будуть згадувати через кілька років. Але цей матеріал можна використати як пластилін, з якого можна зліпити щось дійсно велике.

Panivalkova

Panivalkova - жіноче тріо, в якому співають відразу дві дівчини - Іра Кульшенко та Іра Лузіна. Визначити, хто з дівчат фронтвумен колективу, просто не можливо.

Група дуже швидко вибралася з надр репетиційної бази на найбільші фестивалі цього року (хай їх і залишилося зовсім небагато) і зуміла зібрати аншлаг на своєму останньому сольному концерті в київському Mezzanine.

Дівчата називають свою музику "чуттєвим мінімалізмом", що можна розшифрувати як мелодійний піано-поп з мінімалістичним аранжуваннями. На концертах ви не почуєте ні гітари, ні бас, зате зможете здивуватися найрізноманітнішим перкусійним інструментам, багатству клавішних партій (основа звучання групи), укулеле з дісторшном і потужними ударними тендітної Даші Пугачової.

На даний момент Panivalkova своїми силами випустили дебютний EP "Панівалькова", включивши до нього 5 пісень трьома мовами (українська, англійська, французька) і працюють над першим лонгплеєм. Якщо дівчата збережуть цьогорічні темпи зростання, то незабаром 100+ слухачів у Mezzanine здадуться їм дитсадком, хоч буде дуже складно не піддатися оманливому дурману швидкої популярності.

Jamala

Сусана Джамаладінова починала, як багатообіцяюча поп-виконавиця з найпотужнішим вокалом, схожим на легендарних Аретту Франклін та Елі Фітцджеральд. Популярність на теренах колишнього СНД їй принесла участь у "Новій хвилі".

Випустила два поп-альбоми: "For Every Heart" (2011) та "All or Nothing" (2013), і була вкрай шановна меломанами всіх мастей. Але все рівно сприймалася серед любителів умовного "неформату", як людина з іншого світу.

Цього року Джамала зробила раптовий поворот у своїй кар'єрі й подалася в електро-поп. Саунд-продюсером дебютного EP "Thank You" у новому звучанні став той же Євген Філатов.

Пісня "Заплуталась", в якій змішано м'які клавіші, фірмові "манекенівські" семпли і прямий біт, відкрила Джамалу абсолютно новій аудиторії. Вже відоме обличчя разом з грамотним продюсуванням моментально вивели виконавицю в авангард нової української музики.

Зворотний бік медалі в особі Філатова полягає в тому, що визначити з першого разу, кого ти слухаєш - Дорна, The Maneken, ONUKA чи Джамалу, - не так просто. Аж надто однотипно звучать проекти даного електро-цеху. Але у Джамали є особлива перевага - такого сильного вокалу у вітчизняному жанрі електро-поп ще не було.

Zapaska

Zapaska - дует Яни Шпачинської та Павла Нечитайло з Кам'янця-Подільського. Група стверджує, що грає інді-поп. Але те, що музиканти витворяють на сцені в процесі лайв лупінга (одночасне записування семплів і їх зацикленого відтворення - насправді простіше побачити, ніж пояснити), складно вмістити в будь-які жанрові рамки.

Zapaska вводять слухача в глибокий транс з присмаком західноукраїнського колориту. Співають українською, російською, англійською та польською. Грають на якихось зовсім дивовижних інструментах, на кшталт дворядного баяна "Калінка", рабаба або калімба.

На їхніх концертах можна вічно дивитися на три речі: як Яна і Павло працюють з купою різноманітних луперів, психоделічний відеоряд і реакцію публіки.

Zapaska - мабуть, один з найскладніших для сприйняття українських гуртів у сфері інді-музики, але в цьому їх принадність. Цього року дует випустив дебютний повноформатний альбом – "KONTUR". Група дуже багато гастролює, особливо Польщею та Західною Україною.

Jinjer

Засновані в 2009 році в місті Горлівка, Jinjer на чолі з солісткою Тетяною Шмайлюк, стали одними з головних імен української метал-сцени.

Гурт грає на стику жанрів металкор, грув-метал і прогресивний дез-метал. Шмайлюк - володарка екстремального вокалу, що викликає подив у людей, далеких від важкої сцени, і захоплення у шанувальників жанру.

Цього року Jinjer нарешті випустили дебютний лонгплей – "Cloud Factory", з яким поїхали в масштабний (за українськими мірками) тур: охопили не тільки Україну, але й Польщу, Румунію, Швейцарію, Бельгію та Францію.

Vivienne Mort

Даніела Заюшкина - дуже дивна виконавиця. Проявляється це у всьому - починаючи від зовнішнього вигляду, закінчуючи обкладинками альбомів і змістом пісень Vivienne Mort.

Група грає своєрідний арт-рок, побудований, в першу чергу, на клавішних партіях. Два епітети, які найкраще характеризують їхню музику, - це, мабуть, дивна і витончена. Цього року Vivienne Mort випустили EP "Готика", що складається з 5 пісень, в якому остаточно ствердився їх грайливий, театралізований стиль.

В ході туру на підтримку "Готики" музиканти виступають у венеціанських масках і вже встигли зібрати солд-аути в декількох містах України, з тим, що концерти проходять переважно в театрах і філармоніях. Вони дійсно дивні, але нічого подібного в українській музиці ще не було.

Dakh Daughters

Одразу сім актрис-учасниць театру "Дах" під керівництвом Влада Троїцького створили колектив, унікальний у всьому.

Неможливо розділити, чого в них більше - театру чи музики. Кожен їхній виступ - це спектакль на музичній основі. Dakh Daughters змушують захоплюватися українським національним колоритом за рахунок дивовижних аранжувань і віртуозного володіння народними голосами. Гурт дуже точно характеризує себе як фрік-кабаре бенд.

В якійсь мірі це було у "ДахаБраха" (без якої не було б жодних Dakh Daughters), але дівчата внесли настільки багато власних елементів і дивакуватості, що вже давно почали сприйматися як повноцінна творча одиниця.

Dakh Daughters не наслідують жодні шаблони шоу-бізнесу, тому ні альбому, ні EP поки не випускали. Вони й пісень фактично не записують. Втім, їх музика настільки сильно прив'язана до візуального ряду, що не факт, чи взагалі є сенс робити продукт в аудіоформаті.

З періодичністю раз на два місяці Dakh Daughters на два дні поспіль дочиста забивають столичний Sentrum, не кажучи вже про фестивалі та творчі витівки, на зразок спільного шоу з "Хамерман Знищує Віруси" на "Гогольфест".

Katya (ex-iYA)

Катерина Рокова, вона ж ИЯ, вона ж KATYA, з 2008-го по 2011 рік грала в досить популярній серед київської тусовки групі "Інді.Я". Гурт асоціювався з "Димною Сумішшю", яка на той час була на піку популярності. Зв'язок очевидний - Сергій Мартинов, чоловік Каті, був гітаристом в обох проектах: і "Суміші", й "Інді.Я", та й вокал Саші Чемерова можна знайти на деяких записах.

Але група розпалася, Катя віддалилася від етнічних мотивів і створила російськомовний проект - ИЯ, який проіснував менше року. Після конфлікту зі звукозаписним лейблом Катя втратила всього нажитого під ім'ям ИЯ, у тому числі права на назву. Реінкарнацією став проект KATYA (з приставкою ex-iYA, від якої поки ніяк не вдається позбутися).

KATYA ставить собі за мету власним прикладом перевиховати російськомовну поп-музику. Її головною зброєю є академічний вокал, епатажна зовнішність і грамотні аранжування в дусі все того ж електро-поп. Хоча перші релізи поки далекі від революції в поп-музиці.

На даний момент вона випустила відразу кілька синглів, стала однією з улюблениць "Афіші.Волна" (хіпстери, налітайте) і виступає з діджей-сетами на вечірках різного розливу.

DVOE

На осколках групи Gorchitza, що перебуває у творчому анабіозі, солістка Оля Діброва та барабанщик Артем Угодніков (він же барабанщик "Гапочки", до слова) сколотили електро-поп дует DVOE.

Вперше група зіграла на Sziget Pre-Party в столичному Sentrum, ставши чи не головною подією вечірки. Через кілька місяців DVOE вже розігрівали знаменитих GusGus.

Зараз на рахунку проекту один випущений сингл "May", кліп на цю ж пісню і маса очікувань, покладених на дебютний EP, який, за словами виконавиці, вже на підході. Лише б не прогнулися під вагою відповідальності.

Gapochka

Група Каті Гапочки розвивається ривками. Першим успіхом стала участь у The Global Battle Of The Bands 2008 року. Наступного разу "Гапочка" голосно заявила про себе випуском дебютного альбому "Етап" в 2012 році. Тоді команда грала поп-рок, щедро прикрашений консерваторським вокалом Каті.

На початку 2014-го "Гапочка" подалася в електронні експерименти. Вийшов EP "Elektroacoustic", в якому гурт переробив свої старі пісні в електроакустичному жанрі. Вийшло настільки добре, що зараз група, схоже, відмовилася від свого фатального формату і працює в середовищі електро-поп. Або ж у них просто проблеми з музикантами. Принаймні дві пісні, що вийшли цього року після EP - "Герої" і демо-запис "Світ" - витримані в тій же електро-стилістиці.

Наступного року слід чекати другий лонгплей групи і довгоочікуване повернення "Гапочки" на велику сцену, де за нею вже скучили.



Фактично, цей матеріал підводить деякі підсумки року серед жіночих голосів нової української музики. Помітно, що більшість дівчат тяжіють до електронного жанру, який в 2014 році зажив новим життям. Не останню роль відіграв у цьому Женя Філатов, якого ми згадували вище, і який є саунд-продюсером лейблу Enjoy! Records, заснованого Ігорем Тарнопольським, продюсером Джамали і The Maneken.

Варто також звернути увагу на дівчат, що претендують на зміну рельєфу традиційної української поп-музики, таких як Ліка Бугайова та Марія Чеба. Звичайно, ми пам'ятаємо про "Кріхітку", Pur:Pur (які поїхали в тур з оркестром), DeliKate і багатьох інших, але не включали їх до списку з однієї простої причини - відсутності значущих релізів цього року. Про них ми розповімо наступного разу.

Патріархат в українській "непопсовій" музиці закінчився. Все більше дівчат вже в найближчій перспективі можуть претендувати на титул української рок-зірки або, принаймні, королеви хіпстерів. Щоправда, будемо сподіватися на те, що наступного року цей список не буде складатися виключно з жанру електро-поп.

(via)