Зворушлива історія подружньої пари з Донбасу

Неймовірно зворушлива історія подружньої пари з Донбасу, яка перейшла на українську мову. Такі люди надають наснаги і віри в майбутнє України. 

Я з Краматорська, моя дружина Інна- з Маріуполя, чверть сторіччя ми розмовляли російською. До цього звикли наші батьки, наші колеги, наші друзі, сусіди – всі. Ми самі до цього звикли. Це і є одна з головних перепон для того, щоби почати говорити українською: ми боїмося не виправдати очікування нашого оточення, боїмося осуду, боїмося втратити друзів. Тут потрібна сміливість. Жартома я кажу, що саме мова диктує такі правила: хоче, щоб українською розмовляли тільки сміливі та вільні.
 
Немає нічого такого, що не стало б легким через звичку. І я так само, спочатку робив безліч помилок, роблю їх і тепер, але одразу сказав собі, що я не здамся і повністю перейду на українську. Чому? Українці як ніколи в історії хочуть змін у країні, але частина з нас готова перекласти всю відповідальність на інших: нехай політики зміняться, а я подивлюсь з боку. Думаю, це одна з форм ледачості. Якщо я сам не готовий до змін, то яке моральне право маю вимагати змін від інших?

Країна – це мільйони людей і якщо ми прагнемо змін, то маємо бути готові змінюватися самі. Кожен, хто прагне реформ і просить владу думати про народ, має кожного дня себе питати "Чи думаю я про добробут інших більше, ніж про власний?", "Чи я сам цілком чесний?", "Чи я дію на благо країни, культури, мови?" Думаю, що Україна зміниться не завдяки писаним законам, а тільки тоді коли мільйони людей дадуть схвальні відповіді на ці питання.

Ми з дружиною перейшли на українську, робимо свій маленький внесок, і тішить, що наші діти будуть чути її з перших секунд життя. Я щасливий від думки, що мій особистий "січовий" рід звільнився від тимчасового впливу довжиною майже в сторіччя, повернув собі РІДну мову і передаватиме її далі. Для мене це є уроком історії, що не можна стерти пам’ять народу, свідченням, що русифікація провалилася. Українці згадують, хто вони є і якою мовою вони проголосили себе вільним народом.

Павло Вишебаба
Інна Вишебаба

Джерело: Переходь на українську
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше
УКРАЇНСТВО МІЖ ДВОМА НЕУКРАЇНСЬКИМИ РЕВОЛЮЦІЯМИ
На порозі революції 1905 р. немасовість, відсутність тривкого пов'язання з громадою на цілому етнічному терені, амбівалентність та схильність до угодовства далі залишалися відмітними рисами національно свідомого українства. "Колір часу" між тим невблаганно змінювався...
Читати більше