В'ячеслав Гук, зі збірки "Шепотіння, лід і гагари", Сімферополь, 2003

22 лютого 2018
В'ячеслав Гук

***

Ми – перебуваємо у кімнаті; чекання, як маятник

годинника, визначається навідліг і підсвідомо,

час обирає справжніх, птах марно боїться згаяти

літо; ми чуємо наче хрипке відлуння скотовагона;

на спопелілій світлині – мляве сонце розчинене,

стеля над нами, як чорнобривець, – жовтогаряча,

в сусідній кімнаті, навіщось на ключ зачиненій,

хтось давно й дуже гірко плаче;

спадисті береги мілководної річки, що тече осторонь

давно й без угаву; свічадо ловить докірливий погляд –

так крик людський губиться в мертвім просторі –

на відстані простягненої руки, зовсім поряд;

порох в’їдається в сухі квіти персидського килима,

сполохані пострілом линуть у просинь горішню ґави,

чомусь запам’ятався добре тільки пів-Києва

і захід сонця криваво-іржавий;

на жаль, я не знаю, котра година і що саме сталося,

втрачається значення самої реальності й існування,

до вікон високих приблудною кицькою підкралося

тривожне й жаске смеркання;

я відчуваю, як стає прохолодно, певно, за Цельсієм,

уже мінус в помешканні: нас ніби утримують в казематі,

на вулиці – страйкує розлючена робітнича процесія

й дитина, загублена в натовпі, кличе убиту матір…
 

В’ячеслав Гук, зі збірки "Шепотіння, лід і гагари" — ISBN 966-8295-46-3 — Сімферополь, 2003., (видавництво "Доля").

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше