В'ячеслав Гук. ...Колись має дійти до розпаду те насіння, що дрімає тепер в землі...

21 грудня 2017
В'ячеслав Гук

***

Колись має дійти до розпаду те насіння, що дрімає тепер в землі,
смерть, зрештою, урівноважує все, що колись за життя боролось,
вода з колодязя, що вмер, не має ймення, – вона безіменна, змілів
її живий глинястий відбиток, поранений гуркіт, надсадний голос;

останнє сонячне світло стрімко падало на поле, розмите дощем,
на старому готельному ліжку чоловік приліг відпочити по обіді:
поранене серце неймовірно жадало будь-що-будь втамувати щем
зерен розлуки, та втомлений мандрівник того, на жаль, не відав;

він щоранку вмивався так, що взагалі не торкався крижаної води,
подумки ледь не зсувався з глузду, а поряд сумирно лежав собака,
серпневий день у Криму був нібито підгоріла мідь листя – рудий,
у розбуялих хащах трави та квітів проти ночі у полі одуд плакав;

здавалось, ті зерна лежали горсткою в лівій кишені його піджака,
в убогій кімнатці чомусь пахло динею й свіжим печеним хлібом,
подумки він намагався приторкнутися лише минулого, але торкав
порочну наготу тієї, яку минулої ночі кохав, як дурний, і слідом

ішов за її жахною звабою, поринав у любові священні живі нурти,
прагнув забутись у тому бодай на мить, випадаючи з обіймів світу,
блаженне літо колихало завісами, а душа прагнула лише простоти,
а потому між пальців чаділа цигарка, яку намагався згасити вітер;

шелест дощових крапель ставав гучнішим, коли він стояв унизу,
відчуваючи, як неприємно тіло здриґалося під сорочкою – попри
кров венозну, яка гарячою циною розтікалася жилами, ніби взув
черевики на босу ногу або ж тримав сіру пташку в руці навпроти

вікна, щоб випустити її – безрибна сіть людського життя, візьми
собі на пам’ять цей уже надірваний спокій і поля холод сивастий,
тому що серце – не має вини, як солдат, що приймає жереб війни
спокійно і гордо, або на рану горла накладений зграбно пластир;

так людина протягом хвилини проживає ціле своє життя вповні,
так запах мильної піни на вилицях і рух по шкірі старої бритви
стають контролем над проявом почуттів, як наосліп прожиті дні
в сільській глушині, де пожежа метеликів прагне вночі догоріти.

В'ячеслав Гук
Photo from en.wikipedia.org/wiki/Bright_Star_(film)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Топ-10 цитат із книг, які припадуть вам до душі
Література — це те, що надихає, переносить в інші світи та, як сказав хтось із письменників, дозволяє прожити безліч життів. Читаючи, ти пізнаєш нові культури, аналізуєш життєві ситуації, співпереживаєш, вчишся. Гадаємо, у кожного затятого читця в книгах зустрічалися цитати, повз які важко було пройти. Читайте нашу десятку в статті.
Читати більше
Козацька люлька
Кожний козак мав рушницю, алебарду та шаблю, вміле володіння якими робило його безстрашним та неперевершеним воїном. Про їх походи складались пісні та легенди, ворог тремтів тільки від слова – козак. Люлька для сіроманця була на рівні з добрим конем, гострою шаблею. Звідки ж взялася ця традиція, як і коли потрапив тютюн і люлька до Вкраїни?
Читати більше