В'ячеслав Гук. ...Колись має дійти до розпаду те насіння, що дрімає тепер в землі...

21 грудня 2017
В'ячеслав Гук

***

Колись має дійти до розпаду те насіння, що дрімає тепер в землі,

смерть, зрештою, урівноважує все, що колись за життя боролось,

вода з колодязя, що вмер, не має ймення, – вона безіменна, змілів

її живий глинястий відбиток, поранений гуркіт, надсадний голос;

останнє сонячне світло стрімко падало на поле, розмите дощем,

на старому готельному ліжку чоловік приліг відпочити по обіді:

поранене серце неймовірно жадало будь-що-будь втамувати щем

зерен розлуки, та втомлений мандрівник того, на жаль, не відав;

він щоранку вмивався так, що взагалі не торкався крижаної води,

подумки ледь не зсувався з глузду, а поряд сумирно лежав собака,

серпневий день у Криму був нібито підгоріла мідь листя – рудий,

у розбуялих хащах трави та квітів проти ночі у полі одуд плакав;

здавалось, ті зерна лежали горсткою в лівій кишені його піджака,

в убогій кімнатці чомусь пахло динею й свіжим печеним хлібом,

подумки він намагався приторкнутися до минулого, проте торкав

порочну наготу тієї, яку минулої ночі кохав, як дурний, і слідом

ішов за її жахною звабою, поринав у любові священні живі нурти,

прагнув забутись у тому бодай на мить, випадаючи з обіймів світу,

блаженне літо колихало завісами, і душа лише прагнула простоти,

а потому між пальців чаділа цигарка, яку намагався згасити вітер;

шелест дощових крапель ставав гучнішим, коли він стояв унизу,

відчуваючи, як неприємно тіло здриґалося під сорочкою – попри

кров венозну, яка гарячою циною розтікалася жилами, ніби взув

черевики на босу ногу або ж тримав сіру пташку в руці навпроти

вікна, щоб випустити її – безрибна сіть людського життя, візьми

собі на пам’ять цей уже надірваний спокій і поля холод сивастий,

тому що серце – не має вини, як солдат, що приймає жереб війни

спокійно і гордо, – як на рану горла накладений зграбно пластир,

так людина протягом хвилини проживає ціле своє життя вповні,

так запах мильної піни на вилицях і рух по шкірі старої бритви

стають контролем над проявом почуттів, як наосліп прожиті дні

в сільській глушині, де пожежа метеликів прагне вночі догоріти.

В'ячеслав Гук
Photo from en.wikipedia.org/wiki/Bright_Star_(film)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше