Приблизно через добу

24 жовтня 2015
Сергій Молодід

Приблизно через добу повертаюсь назад у зону АТО, до наших хлопців. Після 6 місяців там, провів 23 дні чудової відпустки: встиг і на виставку, і до друзів, і вдома, і в Одесу у морі покупатись, і у горах на Боржаві змокнути під дощем.


Щоб ви розуміли, кожен приїзд із зони АТО — це як сісти на ракету і полетіти на іншу планету: сила гравітації інша, люди наче схожі, але інші, мова, жести, емоції — не цілком зрозумілі, цінності, ідеали — не потрібні, не чіпляють, релігія — блискуча, награна, як вистава.. На адаптацію потрібно дні 3-4 якісного сну, їжі, відпочинку.

Цього разу Київ зустрів мене гаслами, білбордами, агітацією, чи то лихоманкою, чи то параноєю. Хто ці всі люди? Чого хочуть від мене і чого кричать? Перші чотири дні хотілось втікти у ліс і щоб нікого не бачити, не чути.

Близькі, друзі задають купу питань: Як воно там? Не страшно? Важко?

Ну, як вам пояснити.. дайте хоч думки до купи зібрати. Уявіть що ви вночі йдете по вулиці і на вас нападає злодій. У вас є вибір: взяти цеглину і відбиватись, тікати, кликати на допомогу чи стати тихою жертвою. Старшно? Важко? Наша Країна — це жертва, я ж поки вибрав цеглину.

Так сталось не тому, що 23 роки крали, не тому що хитрий Путін чи ФСБ, Яник-зек-зрадник. А тому що ми: ліниві, безвідповідальні "житєлі єтой страни" (не плутати з нашою країною). Ми лінувались вчити свою історію, культуру, традиці, мову, ПРАВА і обов’язки. Ми не вміли себе захищати ні зі зброєю у руках, ні без. Ми не розуміли, що нас виділяє, як українців, що об’єднує, що відрізняє від інших націй і братів-слов’ян і ворогів. Ми, навіть якщо щось і робили хороше, це "щось" було таким маленьким. І ми виправдовували себе,що цього достатньо. Достатньо не красти. Все решта зробить дядя-політик. А якщо він вкраде — ми його посваримо на кухні за чашкою чаю і наступного разу виберемо когось іншого.

І не треба казати, що це не ми, а бендерівці/донецькі/комуністи/риги/западенці/москалі/жиди/буржуї/ і т.п. Сміття, пляшки і розбиті унітази у ліс біля вашого будинку теж москалі з НАТО привозять ночами, коли ви спите?

Я був у всіх областях України, проїхав її від краю до краю. ВСЮДИ однакові биті унітази і пляшки у лісах, повірте вже мені на слово.

Тому, незалежно від нашої віри та націноальності, якщо вже ви маєте паспорт громадянина України, то треба нести відповідальність. Так, всім разом. Бо зараз за діяльність одних і за бездіяльність інших ми всі разом вигрібаємо. І не залежно від того, скільки разів за 23 роки ви одягали вишиванку, випили горілки чи перейшли на червоне світло вулицю — у нашій Країні війна. І міни, і снаряди 122-152 мм не розрізняють колір шкіри, типи хрестів, справжність вишиванок. Вони просто лелять і вбивають.

Це була коротка вступна частина.

Зараз у нас типу вибори і мене питають іноді "а за кого ж голосувати?". І я хотів би зараз, до виборів, відповісти.

Якщо влада — це якась система, то тут точно мають бути традиції, притаманні тільки цій системі. Ну і має працювати принцип бочки солених огірків: якщо туди кинути сирий, то бочка прісною не стане, а огірок стане солоним.

Так от, коли ви чуєте чи кажете фразу: "що не вибираємо — нічого не змінюється", ви не замислювались, що ви вибираєте не владу? І навіть не тих людей, партії, яку цю владу формують, контролюють?

Ви не думали, що влада — це ті, кого ви ніколи не побачите на ТВшоу чи білбордах. Ви не думали, що справжня влада тихо собі керує державою. А вибори вам влаштували як шоу, щоб не сумно було, "хлєба і зрєліщ", щоб ви думали, що на щось там впливаєте, демократію розводите.

І навіть якщо якийсь "огірок" таки потрапить у дійсну владу — традиції та кругова порука швидко його засолять.

Наприклад в армії є традиція пити горілку. Стаканами чи кружками. Це не я її вигадав, не знаю, хто і коли. І, хоч я і не п’ю горілку взагалі ніколи, не можу змінити чи відмінити цю традицію. Сам пити почати можу, але ще тримаюсь, ще не почав.

Так от. Хто вам сказав, що влада в Україні має служити народу?? Звідки ви це собі вигадали? У Законі написано? В якому? Хто і для кого цей закон писав і коли це було? У нас в Державі жоден закон не виконується. Що тепер? Це озаначає, що можна їх взагалі не виконувати чи романтично вірити у світле майбутнє і не переходити вулицю на червоне, коли всі решта переходять?

В моєму уявленні, задача дійсної влади в Україні: не дозволити нам сильно розвинутись, щоб ми були завджи на рівні сірої зони між Європою і Азією. Для контрабанди, грошових операцій, випробування ліків, технологій ... зброї. Щоб ми не стали сильними і розумними, щоб зажди були залежними, просили дешевий газ і кредити МВФ. Задача тримати планку так, щоб і не сильно вмирали, не дуже тікали за кордон. Щоби була необхідна кількість людей для мобілізації, щоб, у разі чого, у трупах наших бійців забуксувала військова машина агресора. Але при цьому, щоб ми в жодному випадку не навчились дійсно сильно і стратегічно воювати. А то ще почнемо права качати...

Ну уявіть на секундочку: з’явиться у східній Європі сильна, економічно і промислово розвинута країна, з дисциплінованою сучасною армією, з власним виробництвом ефективної зброї. Кому це потрібно? Назвіть мені хоч одну країну, хто був би зацікавлений у цьому! Ми ж почнемо парва качати, з’явимось на ринках, з нами доведеться рахуватись, прислухатись, торгуватись, укладати угоди, ёпт!! А так... дали кредит, газ перекрили, якщо що, і рот заткнули на наступні 5 років.

Я впевнений, що і Європа, і США, і Росія просто хочуть, щоб ми були сірою залежною аграрною країною. Щоб ми були полігоном, театром військових дій, як межа, яку треба переступати для серйозних розбірок. Щоби втрата, знищення, розділення нас не створювало сильних додаткових проблем. Так всім зручно. І Європі, і Росії. Чи ви дійсно думаєте, що США чи ООН будуть за нас воювати із Росією??

Війна нікого не робить кращим. Це взагалі жахливе і аморальне явище. Але у нас з вами є шанс. Ця війна може зробити нас кращими. Якщо ми почнемо називати речі своїми іменами і нести відповідальність:

Якщо це справжня війна, то таким перемир’ям вона не закінчиться, бо проблема не вирішена, купа зброї, боєприпасів, це навіть не корейська 38-паралель, ми ще не заплатили ту ціну. І навіть якщо 38-паралель, ви дійсно вважаєте, що це вирішило проблему корейської війни? Невже? І зараз там немає загострень і ймовірності відновлення бойових дій?? Справжню війну можна закінчити тільки перемогою. Має бути переможець і переможений.

Якщо це війна "договірна", ну щоб Росія потренувала свої війська, пристріляла зброю, вистріляла б/к, щоб не витрачати гроші на його утилізацію, і щоб утилізувала непотрібний їй генофонд "рускага міра", то так, мабуть, таку війну можна закінчити угодою і перемир’ям. На довго? Де гаранті, що така ж штучна війна не почнеться через рік у новоствореній ХНР/ОНР/ЗНР/КНР/ДпНР ??? Хто їх зупинить? СБУ? Нацгвардія? Ви у це вірите?

Влада цією війсною вирішує багато питань: фінансових, територіальних розділів, знищує прошарок людей, які гіпотетично несуть небезпеку для неї самої, зміцнюють свої позиції в окремих регіонах. Правителі досі не зрозуміли, що їхній найкращий союзник у війні — це власний народ. А може так і треба?

Поки затишшя перед виборами. Ще його називають перемир’ям. Думаю наступне загострення почнеться або під час виборів, або одразу по їх закінчненню: коли незадоволені, ошукані "партії" поведуть народ на майдани і ЦВК відстоювати свої права на кількість рил у радах.

Загострення на фронті треба як мінімум для того, щоб армія була зайнята і, не дай Бог, не приїхала у столицю захищати народ, який скидався їй по 5 грн через смс і не тільки через смс. Плюс, під час загострення, під "шумок" можна протягнути непопулярні закони через Раду, у КС відмінити закон про Люстрацію, посадити чи "випадково" застрілити/ДТПшнути якогось незручного "огірка".

Зараз іде період знешкодження і знищення волонтерів, активістів, добровольців. Ворог врахував наші сильні сторони. Минулого року ці явища стали неприємним сюрпризом для нього. Точніше не самі явища, а їх масштаб. Окей, зробили паузу, врахували, вигадали нову стратегію, знайшли слабкі місця, відкрили кримінальні справи. Наші спец.служби раді старатись виконувати накази. Не так? Це не правда? Угу, СБУ нас захищає, і на майдані захистило громадян України, і потім у Криму, і на Сході, і під радою теж захистило. І ще багато захистить, треба лиш розуміти, що це не служба захисту чи безпеки, а контрольний орган, який просто спостерігає, щоб все йшло по плану, ну і втручається коли треба підкоригувати.

Ну а що ж робити? Глобально, я не знаю як ці "традиції" змінити демократичним шляхом. Зараз роблю те, що ближче до серця — воюю у лавах ЗСУ і не шкодую про свій вибір. Мені пощастило поруч з прекрасними людьми прийняти участь у захисті своє Країни. Бо я гадаю, що чисто природній принцип працює: боротьба за виживання, або ти захищаєшся, або тебе знищують чи підкорюють. Якщо самі ми втікти, можливо, і зможемо, то Батьківщину нашу, чудову Україну не зможемо перенести в інше місце.

Але є закони фізики, скажімо, закон гравітації. Ми можемо його заперечувати, ігнорувати, висміювати. Від цього він перестане діяти?

Так само і тут: є війна. Або ти, або тебе. Проблеми із сепаратизмом, тероризмом ніхто не вирішує. Тому усувати симптоми (перемир’я) немає майже ніякого сенсу, доки не усунута причина захворювання. Бо це не вигідно нашим ворогам та нашій владі — припинти війну. Вигідно на час виборів зробити перемир’я.

І не треба тут шукати простих відповідей і рішень. Причин для війни було і є купа, зникають старі, з’являються нові. Так само як і задачі. Не варто тут шукати простої відповіді на питання, хто винен, що робити. Винні всі.

Дайте вгадаю: після виборів буде оголошена чергова хвиля мобілізації. Звісно, адже йти на вибори під гаслами "війни" - не зручно, не модно. Можна програти. Краще зараз через ТВ і газєту Вєсті кинути вам пороху в очі. А після виборів влаштувати кілька вибухів, зіткнень, обстрілів та із сумним обличчям виступити і повідомити про необхідність нової хвилі мобілізації. А у цей час тихенько в’язати активістів, дискредитувати добробати, приймати потрібні закони.

Проблема війни, сепаратизму не вирішена. Проблема людей, які ні за що не відповідають, зате змінюють партії і рвуться до влади будь-якою ціною, залишилась. Отже чекайте продовження. Ціну за ідіотизм ми ще не заплатили повністю, якщо знову ведемось на гасла із трьох слів: мир будь-якою ціною, легкі перемоги.

Думаю, справжня, серйозна війна у нас ще попереду. І вона буде проходити не десь там далеко, на териконах Донбасу, а під вікнами наших будинків. Якщо під час Майдану люди кликали ветеранів Афганської війни на барикади, щоб ті стали на захист мирних людей, то тепер будуть на додачу кликати ветеранів АТО, добровольців, парамедиків.

Ви готові захистити свій будинок і сім’ю від зелених чоловічків та "апалчєнцев"? Якщо не готові, то хто, на вашу думку, має це робити? Ті, хто мав це робити під час Майдану, Криму, Донбасу, Одеси? Вони впорались? А цього разу буде інакше?

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

usik64 usik64 2 листопада 2015
Дуже толково. Багато над чим задумувався, і виникали подібні висновки і думки.
Na Kovalnya 27 жовтня 2015
є багато про що подумати. дяк
Svitlana Ivanyshyn-Ugryna Svitlana Ivanyshyn-Ugryna 24 жовтня 2015
Дякую за текст
Андрій Котов: "Додому тягне завжди... Немає нічого кращого за вечірній Львів"
Львів'янин Андрій Котов — у минулому колишній курсант Суворовського училища, армієць першої бригади оперативного призначення Нацгвардії "Барс", студент Львівського державного університету безпеки життєдіяльності — поділився своїм досвідом заробітчанства в Чехії та розповів, у якій країні бачить своє майбутнє.
Читати більше