Атланти (1, 2) (Повість "Паралелі". Частина 2)

1 листопада 2017
Гаврищук Галина

Частина друга.

Атланти
 
1.

Атланти. Вони жили, використовуючи знання богів від мільйона до ста тисяч років тому. Я таки причепилася до Гіри, щоб вона взяла мене на екскурсію. Звичайно ж, ми подалися до наших предків. Фокус в тому, що ми могли побачити свою душу у попередньому втіленні. Вона не обов'язково заселяється у тіло когось із земних родичів різних часів, та все ж Гіру дуже цікавило це питання. Не могла думкою проаналізувати. Ця інформація виявилася закритою.

На мої запитання, що таке знання нам дасть, Гіра не хотіла відповісти чітко, тільки натяками.

– Атланти – остання цивілізація, яка володіла всіма можливостями людини. Саме вони зробили останню помилку, що привела до загибелі сильного людства. Їхні душі продовжили своє існування у нових втіленнях після наступної матеріалізації. Почалася нова ера без знань у фізичних тілах. Але рівень помилок чи надбань душ був перенесений. Формування роду супроводжувалось справедливими правилами – за заслугами. Тому всі наші роди сьогодні все рівно пожинають надбання своїх предків. Нема початку і кінця. Якось так...

– Гіро, ти мене плутаєш. Життя душі та земного роду не завжди співпадають. Різні гілки розвитку. Яким чином ти хочеш встановити зв'язок? Адже, якби це було можливо, тобі б відкрилось бачення?

– Це всього лише четвертий рівень усвідомлення... Душа перескакує у тіло того, з ким повелася несправедливо у попередньому житті – завжди. Таким чином охоплює досвід різних родів, що називається примусовою єдністю всього людства. Все дуже просто... Тому основна заповідь "люби ближнього, як себе самого" має цілком реальну для твоєї особистості основу. Не любиш, – то в наступному втіленні будеш на зворотньому боці від наслідків своїх дій... Кожне побажання ворогові до тебе повертається гарантовано.

– Виходить, що людина взагалі не прив'язана до жодного роду навічно... Так?
– Тільки впродовж одного теперішнього втілення.
– Ого! То "єдині" означає, що ми робимо цикл втілень у всіх земних родах?
– Ростеш. Кожне слово має об'ємну основу. Вірніше, у нашому просторі – три значення. Два знаємо. А третє я хочу зрозуміти конкретніше. Принцип безкінечності. Минуле і майбутнє єдині. Тож попередня матеріалізація також зв'язана з нами.
– А як ти потрапила саме на наш земний рід?
– Це просто. Якщо тільки нашого роду немає, то ми були всюди. Тільки потрапляли в певну сім'ю згідно зі своїм розвитком. Якби я задала питання про конкретний рід, то нікуди б не потрапила. Тому дала запит – "останнє втілення душі у попередній цивілізації". З тієї сім'ї сформувався початок нового роду. Конкретне запитання – конкретна відповідь і напрямок подорожі. Вони мене впізнали, як внучку.
– Що? Скільки їм років?
– Бабусі сто вісімдесят шість. Дідусеві двісті сорок...
– А тобі мабуть сто сорок...
– О, Галино, як ти відстаєш... Земні роки не мають жодного значення. Тільки емоційний рівень розвитку і наша частота, яка незмінна.
– Вони вміють відчувати частоти душ?
– Звичайно.
– І як їм вдалось загинути?
– Це було випадковим, мабуть...
– Не знаєш?
– Це запитання блокується. Попередити неможливо.
– Все під контролем?
– Уяви собі...
– Ми справді єдині... І схоже на те, що навіть не з людьми, а з Нею... Кожну хвилину... Так у нас є своя воля чи ми обмежені правилами?
– Якщо твоя воля може змінити минуле, яке і сьогодні протікає своїм руслом, а воно вже сформувало теперішнє, то не дозволено. Ти маєш право змінювати тільки той простір, в якому живеш чи у який маєш допуск без заборони. А досвід переймати не забороняється для розвитку.
– Чудово... То наша Ольга під доглядом, і могла загинути?
– Якби нас тоді не було, то обставини б змінилися...
– Не факт.
– Вона б не сіла в потяг, або не почала битися...
– З тобою сперечатися - втрачати час... Ми ж бачили майбутнє Вікторії, змінили події.
– Знову не вірно. Ти не зумисне потрапила туди, а через волю Матері побачила його. І це не кінцеве майбутнє, а один з варіантів. Ми вибираємо їх самі. А минуле іншої цивілізації не маємо права змінювати...
– Все, досить... Де ті наші родичі?

 2.

Ми зустрілись біля глибокого синього озера. Його огортали з одного боку круті гори, з-за яких сходило сонце. Величезні дерева захищали берег. Подібні на сосни, але набагато вищі та рівніші, крони нагадували форму гриба. Таких дерев у нас я не бачила.

Простір величний, відчувається спокійна впевненість і сила, що передається людині. Важко описати, бо я ніколи не відчувала подібного. Просто знала, що тут я земний бог, який може реалізувати будь-який свій задум. Причому, всі дії і думки гарантовано несуть в собі благородну суть… Як таке можливо?

− Тут нами опікуються виключно здорові провідники як позитивних так і негативних енергій,− відчула відповідь.

Озирнувшись, побачила щасливу у моєму розумінні пару віком під п'ятдесят. Хоча знала, що їм 186 і 240. З ідеальними сильними тілами, зростом вище нашого середнього. Гарні та розумні обличчя. Жінка з довгою косою каштанового відтінку, ніжними рисами і незрозумілою плавністю у всьому − у рухах, голосі та думках (!!?).

"Дідусь" − втілення ідеального і недосяжного у нашому просторі лицаря. Русявий, без сивини. Мабуть, тільки починають жити… Найбільше мене вразили їхні очі. Вони світились щастям так, як у нас світяться оченята немовлят, коли їх підкидають і боготворять. Вони не втратили радість, набувши знань, що є невід'ємною рисою мудреців нашого світу. Про осудження чи гнів мова навіть не йде. Однозначно, я потрапила в казку.

Погляд зупинився на одежі. Не могла поворухнутись від здивування. Що було незвичним – інформація про все, на чому зупинялось око, стала доступною без зайвих потуг. Якось розуміла, що сукня Нурії (так її звали) і сорочка Рута (чоловіка) виткані з коноплі, дуже тонкої роботи, майже як шовк. Але не це мене вразило, а вишитий на них візерунок. Він мені відомий. Я недавно малювала його, використовуючи ті ж самі символи і кольори…! Це мандала імен навколо шиї з деякими символами, подібними на наші старослов'янські, але в поєднанні з направляючими додатковими знаками.

Сам символ створює торсійне поле і взаємодіє з магнітними потоками енергії людини, що приводить до запуску певної програми – в залежності від того, для якої цілі він вибраний. Додаткові направляючі знаки уточнюють сфери дії основного символу. В нашому світі люди чіпляють на себе зображення божества, руни чи мандали, але не використовують конкретних векторних додатків. Й енергія, яка створюється при взаємодії двох магнітних тіл – людини і символу – просто розсіюється на все навколо, а не спрямовується на вирішення основної проблеми. Тому вони не діють на повну силу і не можуть зцілити ні дух, ні тіло. А силу мають космічну, бо взяті з вишини та вічні. Вони являються людям у всіх часах і паралелях.

Зображення символів – це закодована інформація, яка знаходиться у ментальній сфері Землі й належить людям з розвинутим творчим потенціалом. Доступно всім, хто має справжнє бажання, окрім гордині (наче "ось, який я мудрий!"). Це повинна бути глибинна цікавість, яка краде ваш сон і вводить у медитацію в яві... Щось подібне на кохання.

Вишиті зображення імен у формі восьмикінцевої зірки наших з Гірою предків буквально світилися. Абетка, з якої складаються імена, потрапила до мене "випадково". Вона далась в руки без мого особливого бажання і пролежала в столі ще десь півроку. А потім покликала. Я загорілась ідеєю і почала малювати. З'являлись символи, яких раніш не знала. А ті, які бачила на малюнках, під пензлем змінювали форму. Відчувала, що не я малюю, а "хтось" моєю рукою. І тепер ці знаки бачила на атлантах. Вражена!

Кожне ім'я має звукову величину (із суми величин літер). У поєднанні з енергією власника створюється єдина і неповторна частота індивідуальності. Це наша радіохвиля, за допомогою якої ми можемо зв'язатися з усіма своїми паралелями у всіх часах, навіть з тією нашою особистістю, що вже розвинулась до рівня божественної гармонії. Слугує найсильнішим оберегом від хворі душевної й тілесної. Бо належить саме нам. Коли дух чистий, то зв'язує з інформаційною сферою миттєво.

Рут і Нурія тихо посміхались. Вони відчували мою збентеженість і дали час оговтатись. Потім жінка промовила лагідним голосом:

− Яке питання цікавить вас найбільше?
− Питання енергій, − швиденько вставила Гіра.

Атланти не здивувались, бо саме цього очікували. Вони самі продукували енергію, взаємодіючи з магнітним полем Землі. Перпетум мобіль, як називають це в нас. І там воно реальне…
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com