Образа

Нехай що було, те минуло.

Сьогодні вірю я, що без ярма образи  відродиться душа.

Для чого все було? Для цього!

Все інше огорта важливе дійство,− прощення.

Провини  вже нема…

Образа, як і все в нашому тривимірному просторі має три складові.

Перша видима – всюди, де не глянь, − у вигляді коловороту :

– в дітей на батьків,− у батьків на дітей;

− в народу на владу,− у влади на народ;

− на відсутність грошей,− у грошей на людину;

− на хворобу,− вона атакує у відповідь;

− на чиїсь можливості,− перспектива розвитку втікає;

− та всі видимі ситуації у різних інтерпретаціях тієї ж схеми…

Друга складова – наша особиста проблема, відображена через поведінку опонента. Наслідок її появи в нашому серці – відсутність асоціативного мислення, яке мало би шукати причини аналогічної несвідомої  поведінки в собі. Тобто процес аналізу законсервований.

Третя – енергія, вироблена нашими думками. Вона є планом нашого існування. Всі думки людей разом створюють програму відносин як всередині країни, так між народами та простором… також у вигляді коловороту.

Нема сенсу звинувачувати когось у зраді, якщо людина виношує будь-яку образу. В кінцевому пункті образа призначена для формування своєї реальності зараженими думками.

Образа завжди народжується у неспокої, тому говорити, хто її нашептів розумові буде зайвим.

Як і те, що ми стаємо донорами низькочастотних енергій, які потрібні тільки паразитам. Втрачаємо свій потенціал для втілення ідей, зростання добробуту, фізичне здоров’я і радість. Перестаємо світитися та потрохи перетворюємось на чорну діру, знищуючи світло навколо себе. 

Тоді простір нас ховає під невидимий ковпак (наче інфекцію) та від’єднує від чистіших людей. Людина почувається ще більше самотньою…

Треба негайно подякувати за можливість побути сам на сам зі своєю бідою щоб  зрозуміти її голос. Відразу блок знімається і всі можливі підказки в ту мить до послуг того, хто шукає та питає… В цьому також був превеликий план для розвитку…

 В протилежному випадку – прийміть співчуття. Вам ще мало до «дістало».

***

Як нам справитися з тим змієм, що влізає в середину нашу без дозволу? Адже не показувати того, що тебе болить не можна, бо емоція своя зачавиться... Те, для чого на Землі – не виконаємо. Насильником собі станемо. Покажемо, то звільнимось від негативу. Потім  вже множити його споминами починаємо і народжуємо нечисту суть. Далі від неї себе ж і лікувати... Коло замкнуте у прямолінійному баченні.

Тепер діяти будемо по-іншому. І результат в нас буде кольоровим.

Образили нас – неприємно! Вдати вигляд, що байдуже, якщо всередині щемить, – це самогубство. А зовнішня покора, навіть по вдаваній любові,– неначе ми вище цього,– це атрибутика прямолінійна. І з нею ми не вирішимо проблему. Бо не радісно буде. Надіємось, що забудемося. Тоді навіщо це далося? Просто через чужу дурість? Чи через те, що люди ті, до яких у нас є претензія, живуть так як живуть, а нам це не сподобалось? Ми взяли і образилися на них за те, що вони не праві по-нашому.

Звірі в людях завжди знаходять способи для ворожнечі. Не можемо спокійно сприймати несправедливості до себе чи до інших. І не треба. Праведний супротив повинен жити.

Як нас провокують, знає кожен. Влізе комусь в голову, неначе ви перед ним винуваті – і все! Він впевнений у своїй дурості. Не переконаєте його словами, бо хоче нав’язати вам почуття провини. Не знає він, що це є особисте. Маніпулює. Нечистотами мислить і множить їх. Це – насильник. Ви «завинили» в тому, що його крокодильчик голодний, а ваш йому допомагає пообідати.

Йому може бути шкода грошей оплатити роботу. Може захотітись звинуватити когось у посяганні на своє – майно, жінку, чоловіка... Навіть у тому, що дощ ви не спинили, коли заливав його город, бо не подбали ви про нього...

Або принижує вас всяко, щоб слугували йому і бігали навколо його примхи. А чи посаду має керівну і насолоджується безсиллям підлеглих суперечити. Ще – ви можете залежати від тих грошей, що у його кишені. Невідомо йому, що вам це простір дав через його руки...

Буває,– те, що пропонуєте,– сприймає він ворожбо, хоч сам не розбирається у суті. Не він дурень,– це вітер, що приніс вам дискомфорт.

Чому це нам випало, адже немає – просто так? Подібні ситуації повторюються у різних варіантах. Принижує нас простір. Бо це ми заслужили своїми поглядами несвідомими. Нема – не знав. Є – вилізти з консерви. Навіть те, що тягнеться з минулого життя як всякі родові програми,– не біда велика. Нехай собі будуть. Сьогодні в нас є спосіб для перемоги над лінивістю своїх думок.

Візьмемо підказку у вигляді образи. Задаємо питання:

– Я хочу знати причину свого приниження. У чому помилився?

– Коли вирішив в раба перетворитися. Тоді ти від’єднав себе від Світла.

– Я ж був маленьким, злякався, не зміг!

– А зараз ти дорослий. Тоді це сталось для сьогодні. Утвори нову подію так, щоби тобі спокійно стало. Найлегше – розсміятися у вічі тому, хто захотів на тебе надавити. Усе в уяві! Так – безпечно. Легко, турботливо, наче, з пошаною. Нападнику незручно стане від вчинку свого. Він зрозуміє, що не може пити твою кров, зніяковіє. Шукати відповідь почне,– чому йому не вийшло... Та тебе чіпати більше не буде, аби перед самим собою знову не зганьбитись.

Все, як ланцюг. Не звинувачуйте дзеркало. Прийняти це для самооцінки неприємно. Ми – серцевина квітки, всі ситуації навколо, як пелюстки від наших поглядів ростуть. Відповісти з ненавистю на образливу подію − поранити себе.

Спокійно проаналізуйте те, що вам дається. Не соромно це. Помилка. Помста − не від людини справжньої, а лишень покора звірині.

Приклади зараз будуть неприємні, та їх не приховаєш. Навчимось себе читати. Побачимо, що ми – діти, які починають життя друге.

Молодість повернеться без кремів. Бо суть її – новий початок! Перспектива у житті...

Не жалкуйте за молодим тілом, бо в гармонії воно було з тією вашою свідомістю, що була тоді. Для компенсації дурничок, які ви наробили. Колись красою молодою радували око людям, чим трішки очищали наслідки від непотрібних вчинків. Тоді ви збудували свій фундамент для сьогодні. На ньому стоїте, чи підпираєте.  

Не перекреслюйте своє життя, мріючи про зовнішність фізичну, як тоді. Бо і відкотитись можете. Весь біль в житті, який здолали – повернути знову також... Правда, без нової шкіри... Вона сама повернеться, якщо здоровим стане дух,– при потребі. Звичайно, якщо цілі  нового світогляду співпадати будуть із сьогоднішніми... Що сумнівно... Хоча, на запит буде розуміння.

Сама вважаю, що це є не тактовне – до життя у певному віковому періоді претензію мати. Нам дарується те благо, про яке ми навіть не просили. Як і лихо. Не оминеш свого...

Причини власних образ (підсвідома асоціація себе з жертвою), залишу розбирати вам – згідно з вашими спогадами і почуттями. Як ви, так з вами. Скаржитися після цього вам соромно буде, неначе на себе наклеп...

***

Після того, коли я побачила квітку, все врозумілося. Дякую щодня.

Те, на що могла образитись колись, перетворилось на підказку по темі, яка мене турбує на певний час.

До прикладу, пишу книгу. Виходять з ладу два ноутбуки, робочим залишається тільки комп’ютер, на якому працюю.». І всім негайно потрібно прочитати щось в сітках, глянути що хто продає, де там хтось щось зробив чи пукнув, яка погода чи коли весна…

І паралельно – вчора діти хотіли голубці, а сьогодні коли вони вже є, хочуть налисників… Звичайно ж, якщо в мене «ступор», то йдуть інші нездоланні перешкоди… Половина може відстоювати свою гідність, дивлячись на екран без цікавості, навіть під час приступів наглого бажання спати…

Ох, як це мені облегшило життя, коли побачила в цьому підказку про те, що потрібно відредагувати або дописати розділ, який вже завершила. Навіть цю сторінку пишу після такого корегування. Повернулась…

Бо, як тільки-но дійшло,− техніка відремонтувалась, всі з’їли те, що приготовлене без нарікань та порозходились по своїх справах. А я отримала можливість побути в спокої. Навіть деякі фрази, яких бракувало для доступного пояснення чи для опису певного явища, діти писали у моїх нотатках (несвідомо)… Диво!

Виходить, що ми сприймаємо корегування простором не як підказки для допомоги, а як своє приниження під час зациклення на своїй єдиній правді… А одна правда – це квітка з одною пелюсткою…

Так що є образа?

Наш недорозвиток.

***

Образа зцілюється прощенням через аналіз невидимого послання.

Прощення можна зафарбувати кольорами наших чакр. Якщо котрась з них заблокована, виникає подібна до її функцій наука, − ситуація, яка сприймається нами боляче (щоби помітити її). Коли ми не змогли прочитати приховане послання, вона западає всередину у вигляді нашої образи та перетворюється на сміття в нашій енергетиці.

Саме прощення є інструментом звільнення (!!!) від наслідків  своїх нечистот. Також розширює відчуття невидимих взаємозв’язків, підказок та можливість повернути радість в своє життя.

Функції чакр та аналогії видів прощення.

  1. Червона – основа хребта, фундамент сили виживання, довіра до себе.
  2. Оранжева – сексуальність, зв'язок (відображення) явної та невидимої реальностей.
  3. Жовта – почуття та інтуїція. Область живота, яка може світитись сонечком при бажанні та зцілювати рідних на відстані… Залежить від інформації, якою ми себе оточуємо і вмінням здавати життєві іспити для духовного росту через голос тіла.
  4. Зелена (серце) – пізнати іншого як себе самого через любов, співчуття…
  5. Голуба (горло) – перенесення думок та емоцій в реальність. Звільнення від страху перед критикою та «що скаже хтось».
  6. Синя (третє око) – відкриття зв’язку із свідомістю. Розум стає помічником внутрішнього відчуття, зникає страх пізнання.
  7. Фіолетова (область корони) – зв'язує з космічним розумом. Думка про загальні інтереси відкриває можливість для притоку високочастотних космічних енергій. Перехід на вищий рівень у всіх областях стику – оточення, здоров'я, творчість, добробут…

***

Природно буде розлютися, коли хтось підійшов і тріснув вас по лобі. Можливо, це вам за те, що захотіли ви помолодіти раптом, намазавши обличчя «молодильним» яблуком. Бо думати не захотіли про те, що бачите навколо...

А може невдоволенням собою ви губите наш світ, зайвим негативом його підживлюєте... І з вашої голови остання полетіла крапля для того, щоб розпочалася війна. Загинули люди. Вам до них діла нема. Своє важливіше, хоч і дурня. Та у ній для вас – весь світ. Окрема ви клітина. Непотрібна єдиному організмові, то й шанувати вас не дуже треба. Хіба надіятись, що змінитеся. Тому ви ще живі. Для завтра. Про запас.

Здивовані, що дали вам по лобі? Подякуйте і руку поцілуйте! Бо зараз ви трансформувати можете всі помилки свої. Одну-єдину ситуацію ви можете сприйняти по-іншому. О, як це чарівно було би! Якби миттєво усвідомили своє життя і все, що наробили в незнанні – одним махом замінили...

Трансформувати наглий негатив без шансу на прощення! Ото б уява ожила! Ви випустили в тіло наше і Землі своє прощення! Тоді дві дійові особи зіграли би найголовніші ролі у житті й очистили себе зла. І ви – богиня! Тоді – помолодієте реально. Життя почнеться заново. Війна закінчиться, бо вже не підливаєте її нелюбов’ю до тіла людського. Не даремно Мати надіялась і вірила у вас. Це – прощення болю тілесного – червоне. Початок нового життя, молодість, відродження своєї сили та здорове покоління.

Після прояву емоції спротиву насильству – потрібно самим здогадатись як діяти далі, аби інших не заразити. В цій ситуації найважливішим є дочекатись спокою думок.

Асоціацію знайдіть для свого розуміння. Якщо ви – хімік, то реакцію уявіть із кислотою, чи вибух,– як захочеться саме вам. Коли – водій, то перешкоду на дорозі, яку об’їхати потрібно. А вчитель ви,– то уявляйте себе Богом, який відповідальність має за нечистоти в серцях наших. Кравець,– то пере шийте одежину. Під час думок про свою роботу ви «переключаєте канал» з обурення на заспокійливе кіно. 

Що хочете робіть, аби трансформувати гнів на спокій для аналізу своєї підказки.. Так і кажіть собі: «Я трансформую агресивну реакцію у високочастотну енергію сприймання». Спрощуйте  до примітиву.

Навіщо випускати злість? Щоб ви свій гнів в кайдани не скували, себе гублячи...

Якщо емоція супротиву всередині була, але на світ не народилась, то як ви її трансформуєте на розуміння? В цьому випадку ви брешете собі і продукуєте нечистоти. Так спокій не прийде, бо не на ті терези налягли…

Інша справа, коли задається питання в мить приниження. «Що значить ця підказка?»

Якщо вдасться відчути причину ситуації образливої в собі, то гнів і не з’явиться. Ви сприйняли світ, тепер і він до вас віднесеться з пошаною,– оберігати буде.

Аналіз любої події із коренем у собі досягає цілей духовного росту − явна і невидима  причини єднаються в одне. Так можна описати оранжеве  прощення тих людей, котрі виконували несвідому роль для нас.

Здебільшого воно має шанс зцілити нас тоді, коли ми хочемо щось мати по-своєму баченні, а нам дається не таке, як ми собі придумали.

Другий вектор усвідомлення підказує про таке, що ми викривляємо внутрішні  мотиви своїх дій перед людьми. Ззовні − ображаємось на того, хто і не мав нічого іншого.

Самі зробили вибір, самі помилились, а винуватити почали когось, хто не винний у наших фантазіях. Охопити може химерна лють небачені об’єми. Ми навіть не підозрюємо, яку біду собі зробили...

Прикладами нашої образи може бути ідея переробки нашого партнера, який нам дався по заслугах і для розвитку(ми придумали собі іншу людину у якості супутника життя, бо не знали, що хворіємо).

Простіший – це коли ми вибрали по фото щось, що нас чомусь покликало... Вже підказка – нам це потрібно (переконатись в тому, що ми таки фантазуємо не реальні речі).

Чи маємо кудись потрапити, якщо на відпочинок зібралися. Для чого – справа наша. Не сподобалось, все рівно – справа хибної уяви, а не того, хто пропонував. Це шанс, урок, або нова проблема.    

Щомиті нам дається можливість виправити свої помилки. І випадковостей немає. Як не сподобалося те, що вибрали самі, – то нам ніхто не винен.

Коли зумисне нас обманули, то десь когось обманюємо ми. Нанесли шкоду неправдивими розповідями чи перебільшили проблему. Усе записується. Біда в тому, що ми могли жалітись в розпачі своєму. Не правдиве тоді бачення речей. Далі – перебільшили на стільки, що негатив помножився в десятки. Ще гірше, якщо ми неспокійні посіяли свою образу на огляд усім людям по свіжих слідах!

Сьогодні через Інтернет ллється стільки бруду, що швидшої вірусної хвороби для нас нема. Якщо комусь випало через себе пропустити дзеркальний негатив, – була це задача для нього, людей інших не стосувалася...

Тепер вже сотні приєдналися до його образи, енергії нечисті множаться. Світла меншає.

Ви не помітили хіба, як з того часу, коли ми стали користуватися «сітками», почала гинути Земля? Хвороби, віруси нові, пожарища, катастрофи, війни,– температура на планеті піднімається. Це – гарячка в її тілі від інфекції нової, до якої вона ще не виробила імунітету.

Жалкуємо, що сніги тануть... Це – наш перебільшений негатив, який ми не зуміли у собі побороти. А посадили рости. Звірина жирує. Планета наша з цим справитися сама не зможе. Бо, навіть, як підчистить тут, – то там з’являється знову. Коли хворих рятувати? Нема коли..... нічого! Хоч розірвися! Як гриби, ростуть нечистоти...

При чому, та людина вже могла заспокоїлась і думку свою поміняти... Але у просторі від її слів (викинутих в розпачі для зараження інших) ворог оживає далі. Нема кінця... На тіло загальне запишеться все, що вона породила в думках непричетних до тої образи людей... Вони нею заразились, подібними стали. Захочуть ганьбити, не стануть прощати. Не зможуть любити...

Це дуже небезпечно навіть для планети...

Ми можемо сваритися чи скаржитись. Біда тут не така велика, бо пам’ятаємо, – що і де, коли... А те, що робиться без нашої присутності, ми виправити не спроможні. Така-от в нас катастрофа тиха...

Що робити? Я не знаю! Не підказує ніхто. Тим людям питатися треба, що помножили своє на всіх.

Люди, заберіть назад своє лихо! Переробіть його на прощення. Благаю. Нехай всі діточки здоровими будуть!

***

Ви скажете: – Я попередити хотів, щоб з кимось не повторилося таке саме лихо...

Це ваша правда на сьогодні, не суперечу я бажанням вашим. Тільки намагаюсь зрозуміти чий слуга ви... Бо, коли скаржитесь, то однозначно – чийсь раб! Не маже вільна людина скаржитись на те, що сотворила собі!

Як не сподобалось митцю його творіння, то він переробляє сам, не вплутуючи інших. Хіба досвід брата переймає. Бо досвід – це вже інше... Він спокійний. Це – знання.

А ви були спокійні, коли множили свою образу? Чи подумали, за що вам дався цей урок? Чи було вже подібне з вами? Якщо це вперше, то чому? Бо відповідь є тільки у вас.

Чи врахувало те попередження, що хтось по-іншому може віднестися до фактів ваших? А якщо він навіть не звернув би на це уваги? Бо йому б не випало пережити неприємність таку, оскільки – чистіший...

Коли робота майстра вам не сподобалася, – то енергії ваші не стикуються по чистоті. І ганьба тут ні до чого. Йому не «йшло» старатися для вас, або навпаки – він не досягнув до вашого рівня. Не ображайтесь на будову світу... 

Хочете попередити людей про шахраїв? І знову – вони ваші... Свої помилки спершу проаналізуйте, а потім ви самі не станете писати в люті. Заспокоїтеся. Подякуєте за науку. Тепер вже можете співчувати іншим. Подати інформацію можна із кмітливістю, – з гумором. Він зброя сильна. Ослабити може будь-якого шахрая.

Товар купили, він не виправдав надії. Хотіли зекономити ви трішки... Попередження таке найлегше можна описати без гнівних емоцій. Просто по факту. Причини справжні взяти до уваги. Кого ви обманули?

В якомусь місці опинилися ви з друзями. Всім добре, а вам чомусь все не таке. Чи брудно десь, чи місця мало, чи ще чогось бракує... Якщо чистіші ви, то чому усім спокійно, а ви роздратовані? Хто насправді є не зовсім чистий? Чому ви там були і приклад інших мали? Ви друзів своїх думати змусили, що вони самі не чисті, бо не бачили вони нічого, що їх мало турбувати. Підірвали їхню самооцінку. З’явилася у них до себе недовіра. Нашкодили.

У вас проблема є велика в огиді до життя і світу. Потрібні ви, як перешкода, або для розуміння вашої хвороби. Небезпечні... Людина може пережити все! Не тілом живе...  Спробуйте хоч раз людей пробачити за те, що в них пріоритети інші.

Потрапили в аварію? Якщо  вийшли неушкоджені, то знайте – ви дуже потрібні. Вас бережуть. І ніяка рулетка вам не зашкодить, допоки у Землі на вас надія є.

Чоловік чи дружина вас зрадили? А ви ніколи в думках не приміряли до себе когось іншого? Можливо, це тільки відповідь у вашому рівнянні? А справжнє невідоме – це те, чому ви відштовхнули свою половину.

Гнобить вас чоловік? А ви не зверхні ні над ким ніколи? Не дивитесь на нерозумних чи бідних без поваги? У чому ж тоді річ?

Алкоголізм (наркоманія, куріння) чоловіка не дає вам жити? Чи знаєте ви, що означає ця хвороба? Тільки найбільш вразливі з нас страждають нею, бо не змогли забути того болю, коли їх зламали. Не здогадались задати питання Творцю. Їх мучить незавершеність… Їхнє фізичне тіло здоровіше, ніж дух. Іде вирівнювання через своєрідне само ушкодження здоров’я. Ви коли-небудь його пошкодували?

Не існує неприємностей, яких би ми не заслужили. Та сама війна, що пожирає братів наших – від дрібних образ, об’єднаних в одну велику біду. Незнання не звільняє від наслідків пошуку винних у наших неприємностях.

Ти – сам творець своєї долі, своєї думки, свого слова,

Свого відношення до всього, покори звірям в тобі.

Причина − внутрішні окови, а не все те, що є навколо.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Ми — те, що малює наша уява: тест
Ua Modna підготувала для вас ще один тест на асоціації. Вченими доведено - те, що відображає нам наша уява, абсолютно нічого спільного не має з нашим мозком, але тільки вона може показати, що ховається всередині нас.
Читати більше