На перетинi

26 лютого 2018
Марина

Я знаю, хто ти є, і цього досить.

Смарагдові глибини кличуть нас.

Нехай впадуть позачергові роси.

Давай і далі дарувати час.

Приспів

На перетині — між минулим та сучасним,

На перетині — в цих світах нам вже не впасти,

На перетині ми знайдемо перемогу,

І з тобою я ближчою стаю до Бога.


Ти знаєш, ким я є, і ми безмежні.

Деміургічна помилка бринить.

Вже не важливо, хто за ким тут стежить.

Найголовніше — неповторна мить.


Ці ритми, що не ми давно вгадали.

Це світло — наче міст до світу мрій.

І кличуть невідомі тротуари

До хаотично-невимовних дій.


Над нами — небо світле, непохитне.

Між нами - електроніка й вогонь.

Почнем весну впускати в наші вікна.

Зчаруємо видовищем долонь.
 

© Марина Чиянова

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше