Марія Микицей

13 березня 2018
Марина

МАЙЖЕ ВЕСНА

вас завжди виносять першими
складеними один на одного
і
щось змінюється у світі –
він стає терпкішим і терпимішим

заповнюєте собою
доти порожній простір
робите його
пахучим і бажаним

відразу
пробиваєте мене наскрізь
згадками про шафрани
що цвітуть на схилах
далеко за містом
про "Меланхолію" Дюрера
про розкидані на підлозі книжки

коли з цього краю
зникнуть останні
перелітні птахи
ви їх успішно заміните
ви станете
єдиними провісниками весни
дарма
що ваш вирій –
темна затхла комірчина
під сходами
а ви самі – всього лиш
стільці літніх кав'ярень

© Марія Микицей 
2018

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше