Малоросійський літературний сепаратизм і Гоголь

Михайло Коцюбинський. К полемике о самостоятельности малороссийского языка.
 
Чергову свою статтю для газети "Волынь" Коцюбинський присвячує полеміці, яка розгорілася між газетами "Биржевые ведомости" і "Санкт-Петербургские ведомости" щодо самостійності української мови.

Так, "Биржевые ведомости" спочатку заперечили право "малороссийского языка и литературы занимать своё самостоятельное место в ряду других европейских и, в частности, славянских литератур", а потім наполягали на тому, "что, относясь отрицательно к этому праву, они имеют  в виду исключительно галицийскую литературу, пользующуюся будто бы искусственно сфабрикованным из разных элементов жаргоном". Автор, який сховався за псевдонімом Малороссиянин, радить "галичанам постепенно переходить в школе и письменности к русскому литературному языку", боячись при цьому "оппозиции со стороны тех галичан, которые увлекаются малороссийским литературным сепаратизмом". Останній аргумент газети: "… и Гоголь предпочёл общерусский океан своему родному морю".

Для опонентів в особі п. Мордовцева головним насамперед є "… свобода пользования родной речью. В этой свободе малорусскому народу в России отказано… в истории её литературы роль рокового элемента выполняли преимущественно ограничительные постановления… всякому народу, а в том числе и малороссам, надлежит, между прочим, возможно шире и полнее развивать свою духовную сущность и, параллельно своему культурному росту, постепенно совершенствовать орудие своей мысли – язык, в котором, как в зеркале, отражается и история, и мировоззрение, и характер данного народа".



Автор вважає, що приклад Гоголя нічого не ілюструє. ы можем, со своей стороны, указать на писательницу М.А. Маркович (Марко Вовчок), которая, несмотря на своё великорусское происхождение, предпочла родному "океану" чужое, но более ей симпатичное, "море", и дала ряд прекрасных образцов литературной малорусской речи. И в том, и в другом случаях характер литературной деятельности обоих писателей сложился, очевидно, не столько под влиянием "рокового хода истории", сколько в зависимости от личных симпатий, обстановки, воспитания и позднейших условий их личной жизни. Но роль Гоголя в русской литературе является веским ответом на всякие намёки об опасностях "малороссийского литературного сепаратизма", высказываемые сторонниками тех, совершенно исключительных условий, в которых ныне находится малороссийское слово. Свежестью и силою своих первых произведений Гоголь обязан не одному своему таланту, но также и богатству новых слов, оборотов, понятий и образов, которые он обильно черпал из мало знакомой до того русским читателям жизни Малороссии".

Від себе Коцюбинський додає: "Несколько времени тому назад в "Санкт-Петербургских відомостях" был поднят вопрос о постановке памятника Шевченко. Не мы, конечно, будем возражать против прекрасной идеи почтить достойным образом память поэта, значение которого далеко перешло границы его родины, но мы бы хотели сказать, что в настоящий момент ещё лучшим возданием памяти Шевченко было бы устранение внешних препятствий хоть к некоторому развитию прославленного им малороссийского слова".
 
Анатолій ВЛАСЮК
16 серпня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше