Легенда про дерево

Давно це було, ще тоді, коли дерева вміли говорити з людиною. Точніше, люди вміли відчувати їх, бо дерево й сьогодні виконує ту роль.

Упало зернятко на землю святу. Полив його дощик рясний. Та сонечко ясне пригріло піщинку живу. Сказала йому Мати всього:

– Рости, даю тобі силу велику. Відтепер – ти воїном станеш для дітей моїх. Без відома людського даю тобі право оберігати їх, передавати енергії мої, що пропускаю через тебе від Землі до Сонця. Наділяю тебе усією інформацією, що існує в світі. Провідником ти будеш і свідком всього, що станеться. Як постарієш, то передай усе записане тобою своїм дітям, братам і сестрам в краях інших. Так, щоб зберегти усе, не розпорошити. І навіть після гибелі твоєї даю тобі право захищати людину і їй слугувати, рятувати в годину лиху… Прийде час, коли за будуть вони силу твою, не поважати тебе стануть, нищити, топтати. Я наділяю тебе любов’ю великою до дітей моїх. Бо, коли хворими стануть, без тебе не виберуться... Ти не зважай на їхню неповагу чи байдужість. Не сумуй за ними, коли перестануть з тобою розмовляти. Це лише мить, що пролетить як вітер. А далі знову вони будуть з тобою одне ціле, від мене. Вливаю в тебе своє сяйво. Ти воїном будеш зі злом, яке з’явиться. Поділишся світлом із тими, хто силу свою загубив. Водою і вітром, землею і сонцем ти будеш наповненим, всі сили разом зосередиш в собі...

Як будуть спати мої діти, прошу тебе їх розбудити. Врятуєш планету – очистиш воду і повітря, і відженеш усяке зло, яке захопить сплячих. Ти зробиш все, щоб люди не були тут одинокі. Годувати будеш, надихати, гріти. І прахом своїм допоможеш очистити світ, бо в ньому залишатись буде уся твоя могутність.

... Зраділо те зернятко і гордим стало від місії великої. Почало рости. Нічого не випускало з уваги, все записувало, що ставалось. Задоволеним було від споглядання можливостей підопічних своїх. Коли удвох брати земні, лиш поглядами з’єднуючись у резонансі хвиль, кам’яні валуни у повітря піднімали, палаци будували краси невиданої, воно ще додавало їм стійкості. А люди відчували і дякували допомозі, шанували стража. Коли старим ставало, то із подякою боги його зрізали. Хатинки будували,– воно і тут оберігало їх, бо дух у домі чистило, здоров’я укріпляло та зігрівало.

Бувало, як ішли далеко від домівки,− на догляд дереву діточок залишали. Воно тоді утворювало поле захисне, що берегло малят від звіра чи від хворі. Батьки ж постійно були зв’язані із деревом думками. Коли ставалось щось тривожне, то інформація батькам передавалася миттєво. І ті тілами тонкими з’являлися на місці. Дух їхній був сильним, енергії чисті біду всю відвертали способами творчими, що матеріалізувались в реальному житті...

Тисячоліття пролетіли, як день. Настала ніч. Тепер записувати стало дерево, як сили злі безчинність роблять. І як приспали, хитрістю зміїною обволокли братів людських. Не чули тої допомоги, що дерево надсилало, не знали більше, що богами були. Та дерево знало, що так і буде,– не гнівалось, любило... І росло під небесами, людей годувало далі, хоч не поважали вже його. Про силу забули,– ту що можуть взяти, коли бракне їм.

Відмовилися люди від повітря цілющого, яке колись годувало їх пилком і запахами трав…

Ворог знав про таємницю свідка мовчазного. Способами різними послабив він зв'язок людей з усім, що відродити їх могло. Тепер царює над богами. Вони таки повірили у докази і факти про те, що батько їхній – мавпа! Довірливими створені, але ж не абсурдними? Як ми повірити змогли, що та любов, чи туга, біль і співчуття, та радість невловима від краси земної – це нам від мавпи?!...

Це інші діти Матері хотіли повторити задум. Бо право має кожен творити нове, коли є бажання. Не вийшло їм. Лише недосконале фізичне тіло вдалося їм зліпити, наділене інстинктами тварини. Не здатні первісні були існувати вічно, як земні боги, і через почуття свої енергії для всесвіту оживляти...

Раси різні створені по інших генотипах Творцем єдиним та планетами-дітьми, це – збірні формули з усіх світів Галактик. Повинні були жити в мирі ми і взаємодопомозі, не дивлячись на колір шкіри, бо дух єдиний в нас. Усі ми – її діти! Нема нікого кращого, і гіршого нема. Як діти в сім’ях усі різні... Як органи у тілі досконалі – усі потрібні. Неначе букет польових квіточок... Чи вся різноманітність наших почуттів, емоцій – для аналогій сотворено так! Щоби колись ми здогадались...

А дерево турбуватися про нас не перестало. Провідником енергій між небом і землею служить. Кличе наші помисли.

Потрохи стали люди відгукатись. Знову  горде.  Попереду ще є багато того, про що розкаже людям, і силу дасть для творчості земної, очистить все, розбудить...

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Біблію я читала так само, як ви -- розумом. Але на пам'ять не вчила, бо це не має сенсу, якщо обставини, описані там ти не переживаєш особисто, не плачеш від жалю і співчуття. Можна заглянути в скрутний момент і ти знайдеш там те що тобі потрібно відразу. А вивчення без емоційного сприйняття веде тільки до попрікань і страху надуманого перед пізнанням, яке дає життя. А в школі -- пардон, нас не вчили. Тільки підпільно. Ви мабуть ще мало прожили, якщо думаєте, що любов чи свою правду можна пізнати тільки по чужих думках.
Один момент з твору ви не прочитали:
" Якщо у тобі щось говорить: «Дурня це все , не вір», то і не вір мені. Лише емоції свої послухай – спокійно тобі зараз, чи битися ти хочеш за правоту свою? Що супроводжує боротьбу оту – спокійна впевненість чи дратівлива впертість?.."
Росіяни зараз так само мислять(половина)-- якщо не думає хто, як я , то значить ворог. Не приймати такого простого -- самостійної думки окремої людини, загнати в рамки установлених правил -- це і є той, про кого ви постійно пишете( мені некомфортно). Ваша категоричність не від Бога, бо він всіх любить і не боронить шукати...
Може вам апелювати трошки до Путіна чи його православного батюшки, який благословляє наше вбивство... Чи допомогла йому біблія, яку він також вивчив? Питання риторичне... Ваші помилки сприйняття буде виправляти життя...
Марина 2 червня 2016
Не зрозуміла, тобто ви не монашка. Я нічого про монахів не говорила. Якщо ви не читали Біблію , а хоча б були на уроці християнського виховання в школі, то мінімальні знання у вас мали б бути.
Не знаю, я не монашка
Всі коментарі
Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше
Стримано та сексуально: Marchesa Resort 2019
Раді представити вам нову круїзну колекцію Marchesa Resort 2019. Розкішні сукні актуальних кольорів з надзвичайними фактурами та оздоблені найелегантнішими деталями - нашивки, декоративні пір'я, омбре, оборки та банти. Зрештою бренд Marchesa в світі моди не так давно, але, я переконана, що може сміливо позмагатися з найвидатнішими модельєрами.
Читати більше