Культ Параскеви-П'ятниці

10 листопада 2017
Ꙗсьноокъ

ЗЛИТТЯ ОБРАЗІВ МОКОШІ ТА ДІВИ П'ЯТІНКИ В ДОБУ ДВОВІР'Я

Ім'я Параскева в перекладі з грецького означає "П'ятниця" або (у переносному значенні) "очікування", "приготування". Очевидно, образ "святої П'ятниці" у свідомості народу змішався з образом Мокоші, священним днем якої була П'ятниця (цей день тижня присвячувався жіночим божествам у більшості європейських народів).

ПОСТАТЬ П'ЯТНИЦІ (П'ЯТІНКИ-МАТІНКИ)

Одягнену, як П'ятницю, жінку водили, приносили їй дари, влаштовували для неї трапези (зокрема під Велику П'ятницю і під Параску 28 жовтня (10 листопада за новим стилем)). В апокрифічному "Слові про 12 п'ятниць" подано великі події, які сталися у п'ятницю, і ті 12 п'ятниць, що їх треба було святкувати, особливо ж десяту п'ятницю ("Десятуху"). У народних леґендах і піснях П'ятниця прославляється інколи, як Свята Матінка, Пречиста, яка обдаровує людей усім добром. У більшості випадків, коли має місце п'ятиденний робочий тиждень, П'ятниця - останній робочий день, що передує вихідним, тому розглядається, як привід для святкування.

У більшості слов'янських мов, назва П'ятниця походить від числа "П'ять", оскільки П'ятницю вважали п'ятим днем, наступним за неділею: біл. - пятніца, бол. - пет'к, чес. - pátek, пол. - piątek, серб. - Петак, хорв. - petak, слов. - petek, словац. - piatok. В угорській мові слово péntek є слов'янським запозиченням.

П'ЯТНИЦЯ ~ СВЯЩЕННИЙ ДЕНЬ У СЛОВ'ЯН

По П'ятницях: жінки не повинні були прясти, прати білизну, виносити з печі золу, чоловіки не могли орати і боронувати. Невиконання цих заборон, нібито, тягло за собою у майбутньому житті покарання; на це вказував давній вірш "Прощання душі з тілом", в якому душа очікує для себе муку, так як у п'ятницю "плаття золовала, льони прядовала". У зв'язку з цим з'явився погляд на п'ятницю, як на день нещасливий. З іншого боку, в народі виробився погляд на п'ятницю як на день щасливий для весіль і для народжень. Нібито відпочинок в п'ятницю має також вплив на родючість землі. Надто старанні в п'ятницю пряхи переслідуються і на Заході, причому роль караючої Параскеви П'ятниці грає тут Берта, яка є уособленням святок. А особою, що уособлює п'ятницю, є свята Венера, цілком тотожна дв.руській Параскеві; 

У давнину, в східних слов'ян дерев'яні ідоли П'ятниці ставилися на колодязях, їй приносилися жертви: в колодязь кидали тканини, кужіль, нитки, овечу вовну. Обряд називався Мокриди. Особливість цього свята - двухкільцевий хоровод. Одне кільце (зовнішнє) закручується посолонь - на життя, а інше закручується противосолонь - на смерть. Чи означає зиму, що наближається. З цього дня починаються великі зимові роботи: прядіння, ткацтво, шиття, вишивання.

Вважалося, що молитви на честь святої П'ятниці допомагають від хвороб; а написані на папері, вони мають значення талісманів. В українських обрядах П'ятницю представляла жінка з розпущеним волоссям, що ходила по селах, що називалося "водити П'ятницю".

Традиційно Параскева-П'ятниця шанується як і покровителька полів і худоби. Параскеві моляться і про збереження худоби від мору. 

Для порівняння можна згадати і Середу. Це - також жіночий міфологічний персонаж, пов'язаний, як і п'ятниця, з непарним, жіночим (ворожим) початком; вважалося, що середа допомагала ткати і білити полотна, карала тих, хто працював в середу.

МОКОША ~ ПЕРВИННИЙ ОБРАЗ ПАРАСКЕВИ-П'ЯТНИЦІ:

У слов'янському язичництві Мокоша вважається покровителькою жіночого початку, захисницею жінок і дівчат. Здавна її просили дати легкі пологи і здорових дітей. Мокоша пов'язана з Землею (в цьому її культ близький до культу Матері Сирої Землі) і Водою (яка тут також виступає в ролі материнського, життянароджувального середовища). Деякі джерела стверджують, що культ Мокоші виник 30-40 тис. років тому. У давніх слов'ян день Мокоші, як вважається, припадав на останню П'ятницю жовтня. Після прийняття християнства п'ятий день тижня - пов'язувався зі святими жіночої статі. У цей день жінкам категорично заборонялося прясти тканину, прати, а також купати дітей і купатися самим. 

Мокоша - Богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів. Деякі автори важають Мокошу дружиною Велеса, та пов'язують її з потойбічним світом. Посередниця між небом і землею, а тому на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалась з руками, піднятими до неба, джерела тепла та вологи (на відміну від літніх, де руки опущені до землі, що породила зерно, готове до нового врожаю). Мокоша - покровителька дощів та весняних обрядодійств, пов'язаних з ними, покровителька пологів і заступниця породіль. Символами Богині є прядка і веретено.

Символами Мокоші є пряжа, клубок вовни, веретено; їх і приносили на капища. А також: каша, вовна, нитки, вино, хустки, посуд, стрічки, хліб, мед, молоко.

В.В. Іванов і В.Н. Топоров вказують на всеслов'янский характер Мокоші, наводячи як приклад словенську казку про чаклунку - Mokoška, західнослов'янські топоніми типу Mokošin vrch ("Мокошин верх"), Полабськие Mukus, Mukeš, старолужицьке Mococize та ін. Професор Валерій Юрченков припускає, що Мокоша має мордовське походження.

На санскриті Мокша означає "звільнення" від перевтілень, тобто повернення, воз'єднання з божеством.

Мокоша згадана в російських літописах і численних повчаннях проти язичництва. "Повчання духовним дітям" в XVI столітті так застерігає:

"Уклоняйся перед Богом невидимых: людей, молящихся Роду и рожаницам, Перуну, и Аполлону, и Мокоши, и Перегине, и ко всяким богам мерзким требам не приближайся".

"Того ради не подобает хрстіаном игръ безовскых играти, иже ест плясаніе, гудба, песни мырскыя и жрътва идлъскаа, иже молятся огневи пре овином и вилам и Мокошіи и Симу и Ръглу и Перуну и Роду и Рожаници" ("Слово о мздоимании" по списку XVI века).

У "Слові про ідолів" XV ст. теж зберігся запис про богиню Мокошу:

"…Тем же богам требу кладут и творять словенский язык: вилам и Макоши и Диве (Макоши-деве? Дивии?), Перуну. Хърсу…". 

Тут вона порівнюється з Гекатою - грецькою богинею Місяця і чаклунства: 

"Мажють Екатию богыню, сию же деву творять и Макошь чтуть…"

Шанування Мокоші та Параскеви-П'ятниці в різних областях Росії, Білорусії і України зберігається і до новітніх часів. 

НАРОДНІ ЛЕГЕНДИ ПРО ПАРАСКЕВУ-П'ЯТНИЦЮ

Параскева П'ятниця - Мале але дуже важливе свято. Хто його глядітиме, той, кажуть, буде в раю Богу груші збирати, - розповідає 86-річна Анастасія Коробка, родом із містечка Христинівка на Черкащині. "- Мама моя її дуже уважала. Вдома всігда на Параску варила кашу молошну солодку з усяких круп, шо були. Туди ще додавала ізюм або ягід сушених. І обязатєльно на Параску пироги з маком або з яблуками". За народними оповідями, Параскева П'ятниця за життя була повитухою. Одного разу прийняла пологи в проклятої жінки. За це нечистий підбурив місцевого правителя скарати Параскеву на смерть.

До початку XX ст. в Україні був звичай "годування" Параскеви П'ятниці. На Параски, а також у п'ятницю на Страсному тижні хазяйка накривала стіл білою чистою скатертиною, ставила канун - розведений мед. Кожної п'ятниці протягом року на ніч залишала на столі хліб-сіль, кашу й ложку - "для П'ятінки". Параскеву П'ятницю шанують як цілительку тяжких душевних і тілесних недугів, покровительку сім'ї та шлюбу. Колись парубки постилися на Параскеву П'ятницю, щоб випостити собі гарну й хазяйновиту жінку. Дівчата - щоб вдало вийти заміж. Мама мене вчила так казать:

"П'ятінка, моя матінка, допоможи хоч ти, шоб мені замуж піти", - ділиться Анастасія Коробка. "- І просять у Параскеви П'ятниці, шоб не був муж п'яниця, шоб були діти неп'ющи." Для цього приносять на капище Параскеви льон або матерію.

Коли Бог розподіляв свята, то П'ятниця, за переказами, випросила собі один день на тиждень, щоб дати жінкам відпочинок. Тому вона суворо забороняє жінкам у цей день тяжко працювати, прясти, снувати, ткати і прати білизну. " - І зараз на Параски стараютса ніякой работи такой важной не рабіть, - стверджує 69-річна Валентина Бондаренко із села Радогоща, Лугинського району на Житомирщині. " - Бо хто не шанує її, то вона може й помстітися за нєуваженіє: чи в хазяйстві убиток може буть, чи на работє якєсь нєпріятності, чи із здоров'єм пачнуться праблєми. Так шо глядять, глядять тиє Параски. Жонки Параску празнують та пісникають, щоб легко було дітей родить.

Колись по п'ятницях нє прялі і нє ткалі - вважалося, шо за Параскева може пальци покрутіть. І зараз жонки, асабліво в якіх дєті малєнькі, нє шиють і нє в'яжуть, шоб нє балєлі. І беремєнним нєззя шить у п'ятніцу, бо, кажуть, позашиває або рота, або очі - сліпе або глухе вродітсє. Або пупавіной абмотане, то строга-строга таго глєдят." "- Колишниє люди казали, шо дівчатам голову мити і чесатися не можна в п'ятницю, не можна співати і сміятися. Як я у дівках була, то була хахатушка, сміятися дуже любила, співать і танцовать. Мама й каже було мені: "Хто в п'ятницю сміється, той в нєділю плаче", - згадує Анастасія Коробка. "- Учила, шо ти її шануй, то вона тобі на помочі обязатєльно стане. А не шануватимеш, то скарає хворобаю якою або ще якоюсь капостю. Вірили, що той, хто дотримується щоп'ятниці посту, піде до Ірію і ніколи не хворітиме на пропасницю.

У п'ятницю утримувалися від подружніх обов'язків, щоб діти не народилися каліками. " - Неможна у п'ятницю з мужиком спати, бо П'ятниця покарає і вродиться дитя або сліпе, або криве, або глухе", - пояснює баба Настя. "- А сон п'ятничний - віщий. Він збувається завжди. Хоч і через два, хоч і через 10 годов, а збудеться обязатєльно."


ПІСЛЯ 12 П'ЯТНИЦЬ ГОВІННЯ (ПОСТУ) МОЖНА ДОВІДАТИСЬ СВОЄ МАЙБУТНЄ

В Україні був переказ про 12 п'ятниць, які треба вшановувати суворим постом. Після шостої із 12 п'ятниць нібито вві сні з'явиться Параскева П'ятниця. Вона відкриє людині половину її майбутнього. П'ятниця вважається днем нещасливим для роботи на городі, для початку нової справи. Не можна сіяти, орати й сапати, щоб не було граду. Остерігаються цього дня щось віддавати або позичати, щоб "не віддати щастя". Водночас у п'ятницю добре садити квочку на яйця - усі курчата вилупляться, переважно будуть курки. У п'ятницю на старому місяці успішно виводяться бородавки, мозолі. Народжений у п'ятницю буде кволим, безініціативним, але в житті йому завжди щаститиме.

У "Духовному регламенті" з першої чверті ХVІІІ ст. зберігся запис про те, що в Україні, в Стародубському полку, "в день уреченный праздничный водять жонку простовласую под именем Пятницы, а водять в ходе церковном и при церкви честь оной отдает народ с дары и со упованием некоей пользы". У пошані до Параскеви вчені вбачають залишки культу богині Мокоші. Ідоли за князя Володимира Великого стояли на дніпровській кручі на місці теперішньої Андріївської церкви. Вважалася покровителькою водойм, дощу, жінок і жіночої роботи, особливо прядіння й ткацтва. Мокошу шанували як божественну пряху, що при народженні випрядає нитку долі кожній людині. Мокошу також вважали покровителькою торгівлі. З язичницьких часів залишалася традиція влаштовувати великі базари й ярмарки в П'ятницю. До кінця ХVІІІ ст. в Україні був звичай на торжищах ставити дерев'яні фігури Параскеви П'ятниці.

 
Параскева-П'ятниця (Діва-П'ятенка) - в народній традиції православних слов'ян міфологізований образ, заснований на персоніфікації п'ятниці як дня тижня і культі св.Параскеви. На думку дослідників, на Параскеву-П'ятницю були перенесені деякі ознаки і функції головного жіночого божества східнослов'янського пантеону - Мокоші: зв'язок з жіночими роботами (Прядінням, шиттям та ін.).

Відлунням слов'янських дохристиянських вірувань є збережені в деяких місцях, ще в XIX - початку XX століттях "ідольські" скульптурні зображення святих. Частіше за інших зустрічалася скульптура Параскеви-П'ятниці - і не тільки у росіян, але і у сусідніх з ними народів. Раніше в каплицях в "іногородніх" місцевостях "ставилися зображення з дерева грубої роботи св. Параскеви та Миколи Угодника. Всі різьблені зображення святих Параскеви та Миколи носять загальну назву п'ятниць". У росіян широко були поширені скульптури - дерев'яний, розфарбований кумир П'ятниці, іноді у вигляді жінки в східному вбранні, а іноді у вигляді простої "бабы в паневе и постолах". Кумир Параскеви "ставили в церквах в особливих шкапчиках і народ молився перед цим ідолом".

У східних слов'ян дерев'яні ідоли Параскеви-П'ятниці ставилися на колодязях, їй приносилися жертви (в колодязь кидали тканини, кужіль, нитки, овечу вовну). Обряд називався Мокриди.

"Рыбьей чешуйкой серебрятся на дне колодцев серебристые гривенники и пятиалтынные… передаются или прямо бросаются разные изделия женского досужества, часто с громким заявлением о прямой цели жертвования: сшитое белье в виде рубах, полотенца на украшение венчика и лика, вычесанная льняная кудель или выпряденые готовые нитки, а также волна (овечья шерсть) ("Угоднице на чуловки!", "Матушке-Пятнице на передничек!" - кричат в таких случаях бабы)."

Параскева-П'ятниця (Діва-П'ятенка) - Жіноче божество. покровителька п'ятниці. Благоволить також іграм молоді з піснями і танцями. З'являється в білих одежах і охороняє колодязі. Де на дощатих дахах зображена Параскева-П'ятниця - там вода цілюща. Щоб не вичерпалася благодать Діви-П'ятенки, баби потайки приносять їй жертву; овечу вовну на фартушок. У Білорусії зберігся звичай виготовляти її статуї з дерева і молитися їй про дощі для сходів темної ночі. 

На Русі Параскеві дали неласкаве прізвисько - Грязнуха. Цим іменем Параскева зобов'язана сирій погоді і слякоті, які зазвичай супроводжували день її пам'яті 14 жовтня (По старому стилю). "На Грязнуху не бывает сухо", - говорили в народі. За кількістю бруду судили, коли настане зима. Якщо бездоріжжя настільки велике , що відбиток кінського копита негайно заливається водою, значить, до зими залишилося чотири тижні. Крім того, великий бруд обіцяв велику кількість дощів навесні. Були у Параскеви та інші прізвиська - Льоняниха, Тріпальниця.

У цей день господині починали тріпати і м'яти льон. А ось прясти і прати на Параскеву не рекомендувалося, хоча цілком можна було шити. У деяких районах, Параскеву - свято шанували як покровительку всякої жіночої зимової роботи. Якщо день пам'яті Параскеви випадав на п'ятий день тижня, справляли особливе свято - Параскеву-П'ятницю. Цьому імені відповідав образ високої, худої жінки з довгим волоссям. Особливу увагу на Параскеву-П'ятницю приділяли породіллям і вагітним жінкам. Вважали, що їх оберігає сама Параскева. Щоб не прогнівити Параскеву і не позбутися її допомоги під час пологів, вагітні жінки намагалися не розчісувати волосся по п'ятницях. Також говорили, що хто в п'ятницю багато сміється , той в старості буде багато плакати. 

Параскева-П'ятниця вважалася "покровителькою жінок", сім'ї та шлюбу. Саме її дівчата просили про якнайшвидше заміжжя: "Пятница-Прасковея, покажи мне жениха поскорее". Також Параскеві молилися про домашнє благополуччя і захист від хвороб. Параскева була помічницею в жіночих справах і турботах. Звичайно в її день не працювали, особливо заборонялося також прати білизну і прясти нитки. Влаштовували навіть спеціальні льняні оглядини: витріпаний льон-первак показували одна одній, вихваляючись майстерністю. Дівчата намагалася показати свої вміння женихам і майбутнім свекрухам. 

Параскеві-П'ятниці - давньоруський народ молився про збереження від мору худоби, особливо від коров'ячої смерті. Параскева вважалася також цілителькою людських хвороб, особливо диявольської мани, лихоманки, зубного, головного болю та інших хвороб. На честь Параскеви існували особливі молитви, які носилися на шиї і вважалися запобіжним засобом від різних хвороб. Квіти, трави та інші привіски до образу Параскеви- П'ятниці також шанувалися одним з найдієвіших лікарських засобів і тому зберігалися з року в рік як важливий цілющий посібник. У випадках будь-якої хвороби селяни варили їх у воді і цим відваром поїли при різних хворобах. Також у слов'ян існувало апокрифічне сказання про дванадцять "головних" п'ятниць (П'ятничний календар).

Зовнішність Параскеви-П'ятниці у народних уявленнях далекий від її канонічної іконографії, де вона зображується суворою, аскетичного вигляду жінкою, в червоному омофорі. Народна уява наділяє її демонічними рисами: високий зріст, довге розпущене волосся, великі груди, які вона закидає за спину, і тд, що зближує її з жіночими міфологічними персонажами як Доля, Смерть, Русалки.


В оповідях Параскева-П'ятниця пряде залишену господинею недопрядену кужіль (подібно домовому, кікіморі, марі), карає жінку, яка насмілилась всупереч забороні, займатися мотанням ниток: сплутуєє нитки, може здерти шкіру з порушниці, паралізувати пальці, кинути у вікно сорок веретен з наказом напрясти їх до ранку і тд.Параскева-П'ятниця контролює дотримання і інших п'ятничних заборон (прання білизни, розчісування волосся та ін.). За українськими повір'ями, П'ятниця ходить сколота голками і обкручена веретенами недбайливих господинь, які не спочилих уі її дні. До XIX століття на Україні зберігався звичай "Водити П'ятницю" - жінку з розпущеним волоссям. У билинах і духовних віршах П'ятниця скаржиться, що її не шанують, не дотримуючись заборон по п'ятницях, - колють її веретенами, прядуть її волосся, засмічують їй очі "кострой". За повір'ями, на іконах Параскева-П'ятниця зображена зі спицями або веретенами, що тирчать з грудей. "(ср. образы Богоматери Семистрельной или Умягчение злых сердец)". 

У народному календарі східних слов'ян, Параскеві-П'ятниці присвячено два дні, при цьому у росіян більше відомий день 14 ( 27) жовтня, на Україні і в Білорусії - 28.X/10.XI, на Поліссі відзначаються обидва свята. Часто вони називаються однаково: рус. Параскева, Прасковея, Поліс. Параски, Параскимка, П'ятинка, Перші П'ятенки, Тарновка, Тернівка (два останніх назви відносяться тільки до 14 (27) жовтня); укр . Параскеви-П'ятниці, біл. Параскі, Параскева Пяценка, Параскімка , Параскоўя і тд. Головним змістом цих свят є дотримання заборон на "жіночі" роботи, а також жертвопринесення, ходіння до джерел, молебні.

В Україні в XIX ст. зберігався звичай ритуального годування Параскеви П'ятниці: напередодні дня Параскеви і в ніч на Страсну п'ятницю, господині застеляли стіл і ставили на нього напередодні (розведений мед), а в інший час, на ніч, з четверга на п'ятницю залишали на столі хліб-сіль, кашу й ложку для П'ятниці. У південних слов'ян повсюдно святкується день 14 (27) жовтня: болг. Петковден, св.Петка, Петки, Пейчінден, серб. Петковіца, Петковача, Світла Параскева, Світла Петка, Пеjчіндан і тд. У деяких регіонах Сербії та Боснії святкують також день 26.VII/8.VIII, званий Петка Трновска, Петка Трновача, Трнов Петка, Млада Петка, Петка Водоноша. У Болгарії (Фракія) св.Петко присвячують п'ятницю після Пасхи (Лятна св Петка, Пресвета Петка, Петка Бал'клія), а в Сербії (Пожега) - п'ятницю перед днем св.Євдокії ( 1 (14) березня).

Малоросійський поет-монах - Климентій Зінов'єв писав про чернігівських Литвинів, що вони, по давнім язичницьким звичаям працювали в неділю, а відпочивали в п'ятницю. У росіян широко розповсюдили святкування дев'ятої п'ятниці після Великодня. У Солікамську в цей день згадували чудове позбавлення міста від навали ногайців і вогулов в 1547 році. У комі-зирян, що живуть по річці Вашко, дев'ята п'ятниця називалася "Заповітним днем хворих". 

КУЛЬТ ЯЗИЧНИЦЬКОЇ БОГИНІ - ПАРАСКЕВИ-П'ЯТНИЦІ 

Параскева-П'ятниця (Льоняниця, Діва-П'ятенка) - Жіноче божество, Богиня-ткаля, що подає благословіння та блага, покровителька родючості і торгівлі. Параскева-П'ятниця оберігає святі цілющі джерела і криниці; Нам відомі "П'ятницькі джерела".

Вона вимагає неухильної покори і забороняє жінкам працювати в день, що присвячений їй - у П'ятницю. За порушення заборони вона може поколоти винну кудельною спицею або навіть перетворити її на жабу. Благоволить також іграм молоді з піснями і танцями. З'являється в білому одязі біля колодців. Де на дощатих дахах зображена Параскева-П'ятниця - там вода цілюща. Щоб не вичерпалася благодать Діви-П'ятенки, жінки потайки приносять їй жертву: овечу вовну на фартушок. У Білорусії зберігся звичай виготовляти її чури з дерева і молитися їй темної ночі про дощі для сходів. 

Торговим базарним днем ​​на Русі з незапам'ятних часів була П'ятниця. Культ П'ятниці, який не має нічого спільного з християнською легендою про св.Параскеву, представлений дуже широко і рельєфно. Існувало безліч п'ятничних каплиць, багато ікон і ідоловидних скульптурних зображень. Дослідники давно вгадували язичницькі корені культу П'ятниці і поєднували її із Мокошою. Так як П'ятницю майже повністю вкрила собою архаїчна Мокоша, від культу П'ятниці вціліло лише кілька повір'їв, тому у розгляді культу П'ятниці може допомогти нам у відтворенні першооснови культу її язичницька попередниця.

У народних віруваннях П'ятниця постає перед нами не тільки як богиня-ткаля, але і як Богиня, що посилає благословіння: "Замінивши давню поганську богиню св.П'ятницею-Богородицею, народ приписав їй вплив на родючість і шлюби. В.І. Чичеров, що зібрав у своєму цікавому і повному дослідженні про зимовий календарний цикл багато даних про культ П'ятниці, пише: "Найбільш комплекс зображень Параскеви включає поняття священної земної вологи. Більше того: вода землі і Параскеватотожні - про це свідчать легенди про ікони Параскеви-П'ятниці, які невідомо як і чому були в джерелах і водоймах".

Це спостереження Чичерова пояснює нам постійне сусідство в текстах Мокоші з русалками, яка безпосередньо пов'язана зі "священною вологою землі". Але культ П'ятниці був ширший: "Наші предки молилися Параскеві про при усіляке благополуччя і домашнє щастя. За загальним давньоруським віруванням Параскеву визнавали за покровительку полів і худоби. У день Параскеви (28 жовтня) "Приносили до церкви для освячення різного роду плоди, які зберігалися в будинках як священні предмети". Цей запис середини XIX ст. цілком пояснює нам ріг достатку (в античному мистецтві зазвичай наповнений плодами) в руці Мокоші та Збруцького ідола. П'ятниці іноді посвячували перший стислий сніп. Символікою П'ятниці були льон і прядиво.

День 28 жовтня (церковна дата св.Параскеви) був днем ​​П'ятниці Льоняниці, коли "Простолюдины носят в церковь отрепанную первину льна" . Обробка льону та прядіння куделі і вовни особливо ріднять в російському фольклорі П'ятницю та Мокошу; обидві вони надзвичайно уважні до цих жіночих справ. Але зводити культ Богині тільки до цієї сфери не можна. Він, як ми бачимо, охоплював ширше коло. Культ Параскеви П'ятниці розвинувся досить рано і, цілком ймовірно, вже з XII - XIII ст. почав витісняти культ Мокоші. Тривалість святкувань на честь П'ятниці-Мокоші свідчить про її значну роль в слов'янському та праслав'янському пантеоні

РОСІЙСЬКІ ПРИКАЗКИ ТА ЗАБОРОНИ:

Кто прядёт в пятницу, у того на том свете будут слепы отец с матерью.
Кто в пятницу прядёт, святым родителям кострыкой глаза запорашивает.
Женщинам в пятницу не разрешалось ни чесать, ни мыть голову.
По пятницам мужики не пашут, бабы не прядут.
Что бог ни даст, а в среду (в пятницу) не прясть.
Воля иконника - Пятницу на коне, а Егорья пешим писать.
Косится, как Середа на Пятницу.
Девятой пятнице строят обыденную пелену (обычай Вологод. губ. Ник. уезда: девки сходятся, теребят лён, прядут и ткут пелену за день). 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com