КОХАННЯ КРІЗЬ ПОТІК СВІДОМОСТІ. Марсель Пруст "У пошуках утраченого часу. На Сваннову сторону"

КОХАННЯ КРІЗЬ ПОТІК СВІДОМОСТІ

Марсель Пруст. У пошуках утраченого часу. На Сваннову сторону.

Якщо розглядати роман Пруста крізь призму кохання, то зовсім по-іншому сприймаєш так званий потік свідомості, що визначально відлякує читача від тексту:

“Зароджується кохання по-різному, по-різному сіється насіння цього святого лиха, але, безперечно, його найдійовіший збудник — скажений вихор тривоги, який вряди-годи налітає на нас. У такому разі жереб кинуто: ми неодмінно покохаємо жінку, з якою нам зараз добре. Для цього не треба навіть, щоб раніше вона подобалася нам більше, ніж інші, чи навіть однаково. Треба тільки, щоб нас вабило до неї з нездоланною силою. І потяг стає нездоланним, коли вона обманює нас і коли пошуки насолоди, яку дає нам її врода, раптово змінюються непереборним жаданням, яке викликає в нас ця жінка, жаданням нестямним, оскільки закони Цього світу не дають змоги заспокоїти його і перешкоджають зціленню, шаленим і болісним жаданням посідати нею”.

А якщо зважити на те, що в романі є сюжет, з якого зрозуміло, що події все-таки розгортаються одна за одною, то інтерес до роману мав би зрости. Упередженість багатьох, що Пруста, як і Джойса, неможливо читати, йде від тих насамперед письменників, які прагнуть до простоти у зображеннях стосунків між людьми, але в даному випадку ця їхня буцімто простота є невиправданою, бо нема нічого складнішого у світі, ніж, власне, стосунки між людьми.

На “Сваннову сторону” можна розбити на трі частини: спогади головного героя про дитинство, кохання Сванна до Одетти, причому останнє відіграє основну роль і за своєю гостротою тримає читача в напрузі, і нарешті кохання головного героя до доньки Сваннів.

Сванн проходить через усі стадії кохання і ревнощів, і Пруст майстерно це зображує. “Бо те, що ми вважаємо коханням, ревнощами, — не є постійна, неподільна жага. Кохання і ревнощі складаються з сили-силенної змінюваних кохань, розмаїтих ревнощів, і всі вони скоробіжні, але їхній безперервний прибій створює враження постійности, створює оману суцільносте. Життя Сваннового кохання, сталість його ревнощів родилися зі смерті і зрад, з безлічі прагнень, сумнівів, об’єктом яких завжди залишалася Одетта. Якби він надовго розлучився з нею, відумерлі його почуття не заступилися б новими. Але присутність Одетта все ще засівала Сваннове серце то насінням ніжности, то насінням підозри”.

Зрештою, ми дізнаємося, що Сванн таки поєднав своє життя з Одеттою, і в них народилася Жільберта, в яку закохався головний герой.

“З роками, коли стає витонченішою наша культура утіх, ми вдовольняємось утіхою мріяти про жінку, як мріяв я про Жільберту; нас уже не обходить, чи відповідає образ у нашому серці реальності, ми вдовольняємось утіхою кохати і не домагаємося з'ясувати напевне, чи користуємося ми взаємністю; часто ми навіть зрікаємося насолоди признатися нашій пасії, що ми нею захоплені, — зрікаємося на те, щоб вона ще дужче захопилася нами: так японські садівники, плекаючи квітку якнайгожішу, жертвують ради неї іншими квітками. Але в ті часи, коли я кохав Жільберту, я ще вірив, що Кохання живе незалежно від нас; що воно здатне у кращому разі дозволяти нам долати перешкоди, але вщедряє нас своїми дарами в порядку, твердість якого зламати ніхто не владен, мені здавалося, що якби я свавільно замінив солодкість освідчення симуляцією байдужости, то не тільки позбавив би себе радощів, про які я так палко мріяв, а й самочинно скапарив би кохання штучне і марне, непричетне ніяким світом до істини, власне, то була б відмова йти її таємничими і предковічними шляхами”.

Схоже, якби хтось наважився читати Пруста, то вийшло би так, як в історії з “Війною і миром” Толстого, – пропускав би описи воєнних баталій, а шукав би сцени кохання. Насамперед це стосується жінок. Але саме просування до кохання крізь потік свідомості робить “На Сваннову сторону” неповторним і дозволяє з більшим розумінням сприйняти інші частини “У пошуках утраченого часу”.

Своєрідним є переклад на українську цього роману. Мабуть, перекладач не лише підлаштовувався під мову автора, а й намагався збагатити рідну мову. І сам роман Пруста, і його переклад – як кажуть, на любителя.

Анатолій ВЛАСЮК

29 травня 2018 року  

Зображення - pinterest.com

[adSlot9]

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Неймовірні фото тварин, які вміють посміхатися
Часто для того, аби розвіяти смуток, потрібна лише посмішка. Проте посміхатися вміємо не лише ми. Про що це я? Нумо разом переглядати вдало спіймані кадри, коли тварини дарують світові свої посмішки!
Читати більше
Гемінґвей: 10 цитат письменника, що наштовхують на роздуми (фото)
Він любив котів і дайкірі, у молоді роки займався боксом, був гірськолижником, яхтсменом, мисливцем, письменником, військовим кореспондентом... а в результаті вкоротив собі віку. До вашої уваги топ-10 цитат Гемінґвея в картинках.
Читати більше