Ірландська мова: Ніжні паростки відродження

5 березня 2018
Влодко

Переважна більшість адептів української мови протагоністом її відродження вважає державу – звісно що свою, українську… Між тим історія відродження ірландської мови є по-суті єдиним (!) реальним прикладом ревіталізації мови зусиллями державних чинників. Тим важливіше докладно проаналізувати цей приклад, який, принаймні станом на сьогоднішній день, важко назвати справді успішним.

Чому після здобуття Ірландією незалежності її питома мова не повернулася повноправною господинею в рідну домівку? Хтось може побачити в цьому результати конституційно проголошеної "двомовності", але насправді не все так просто. По-перше, спасибі ненависним англійцям, Ірландія є державою високої правової культури, а тому, на відміну від України, не могла записати в конституцію положення, виконання якого була неспроможна забезпечити. По-друге, теж на відміну від України, відродження національної мови в Ірландії отримало стале фінансування й розлогу нормативно-правову базу!

Тоді що саме пішло не так?.. Для початку нагадаємо, що в справі відродження мови існують свої межі можливого. Якщо питома мова населення дуже сильно здала свої позиції, процес її витискання набрав інерції, а прихильники відродження не диспонують потужними чинниками впливу, найгероїчніші зусилля борців за мову можуть виявитися безплідними. Великою мірою саме в таку ситуацію потрапила ірландська мова в ХХ ст.

Незалежна Ірландія, народжена в муках розбрату та політичної нестабільності, довший час залишалася бідною, слаборозвиненою, переважно сільською країною, яку стрімко покидало населення. Своєю чергою всередині країни епіцентрами бідності, безперспективності та масової еміграції були саме райони Гелтахту, які, за первісним задумом, мали стати маяками мовних змін. Маяк світив нерівно та подавав неправильні сигнали. Все це мало сприяло тому, щоб маси громадян позитивно сприйняли відродження мови та пов'язали з цим процесом власні перспективи. (Подібність до української ситуації є доволі очевидною, аж до того що "український Гелтахт" теж розташований на заході країни. Але на цьому аналогії не закінчуються…)

Звернімося до самої ідеї ревіталізації мови зусиллями держави. Потенційно держава справді є найпотужнішим промотором відродження: вона-бо створює закони, диспонує апаратом чиновників, формує головний кошторис країни й т. ін. Пригадаймо однак, що політика чинної влади, навіть коли та є справді відповідальною та ефективною, нечасто тішиться масовою підтримкою; що владі зазвичай радше опонують, а її ідеї рідко коли стають своїми для широких кіл громадянства. Опозиційні настрої стократ посилюються, коли люди бачать нещирість владних чинників! Останнє не раз мало місце в ході відродження ірландської мови: чиновники, які нею не володіли, залишалися на посадах; політичні поборники "ірландизації" самі послуговувалися англійською й т. п. "Мовна революція" остаточно перемагає, лише запанувавши в душах людей, натомість вивіски чи ефірні квоти… Вони легко змінюються як в один, так само й у другий бік.

Засадничо хибною виявилася ідея відродження мови переважно через заклади освіти. За відсутності паралельних змін в решті сфер буття нації поза цими закладами знання геліку не знаходило майже ніякого попиту, тож учні та їхні батьки швидко привчилися сприймати мову, як "зобов'язайлівку", що її слід "відбути й забути". При тому переконання в непотрібності мови виявилося імпліцитно притаманним самим авторам навчальних курсів ірландської, в яких приділено найменше уваги формуванню власне розмовних навичок… Відтак знаходяться тисячі лазівок та способів уникнути викладання навчальних предметів непотрібною мовою, обмежити її вивчення початковими рівнями, зробити необов'язковим екзамен з неї тощо.

Зрештою про могутнього сусіда. Хоча після здобуття Ірландією державності Великобританія не провадить проти неї "гібридну" війну в мовній царині, її інформаційне поле без перешкод досягає Зеленого острова. Протягом перших десятиліть незалежності в сотнях тисячах ірландських осель ранок починався з випуску новин ВВС, "естафету" якої згодом перейняло американське телебачення. Зовнішні англомовні ЗМІ "за визначенням" переважали потужністю, розмаїттям, якістю матеріалів тощо, й навіть на вітчизняному сегменті медіаринку у виграші виявилися ті компанії, які не мудруючи лукаво робили ставку на ретрансляцію меседжів "старших братів", замість мозольного й витратного виробництва власного продукту.

На тлі всіх цих реалій надія на те, що одна з найдавніших мов Європи повернеться до повнокровного життя виглядає доволі крихкою. Проте, на диво, останніми десятиліттями вона почала потрохи набирати сили…

*****

Вже згаданий нами журналіст Манхáн Маган, який здійснив наскрізну подорож країною, марно вишукуючи ознаки живої ірландської мови, пробився з цим питанням у радіоетер. Дзвінки слухачів його мало потішили, але… "Я стрімко наближався до відчаю, - пише він, - як ось поступив дзвінок від якихось дітей. Я з подивом виявив, що вони вільно розмовляють чистою ірландською мовою, використовуючи сучасний міський діалект. Вони розповіли мені, що говорять ірландською постійно, так само як і їхні друзі. Вони люблять ірландську мову і обурені тим, що я міг припустити, що ця мова мертва.

Ці діти були учнями нової ірландської школи "Gaelscoileanna", яка з кожним роком відкриває усе більше філій по всій Ірландії. У той час як старі школи закриваються або намагаються знайти собі учнів, школи "Gaelscoileanna" змушені відмовляти деяким у зарахуванні. Ці школи популярні як серед заможної інтелігенції, так і серед представників робітничого класу – головним чином, завдяки високій якості освіти: ірландськомовні середні школи часто набирають вищі бали на державних іспитах, ніж більшість елітних платних шкіл. Випускники шкіл закінчують навчання, знявши із себе тягар неповноцінності, який прищеплювали всім попереднім поколінням з тих самих пір, як британці вперше присвоїли ірландській мові ярлик відсталої у розвитку.

Ці діти виховуються на ірландських версіях мультсеріалів "Губка Боб Квадратні Штани" і "Скубі-Ду", які транслюються каналом TG4. Це вони придумують ірландські відповідники для неологізмів X-Box, hip-hop, Jackass (серіал "Диваки") і blog. Це вони вільно набирають SMS ірландською мовою, вивчають прадавню фонетику і синтаксис поряд з останніми різновидами молодіжного сленгу".

"Gaelscoileanna" – мережа шкіл, де викладання всіх предметів здійснюється ірландською мовою. Її творцям вдалося підібрати відданих справі педагогів* і забезпечити високий рівень підготовки учнів. На випускників цих шкіл зазвичай чекає успішне працевлаштування та привабливий соціальний статус, що зумовило значний попит на послуги таких шкіл та динамічне розширення їхньої мережі. В 1996 р. був нарешті створений TG4 – перший повноцінно ірландськомовний телеканал, який став флагманом цілої мережі гельських медій та видавництв, що поволі розростається. Випускники нових шкіл, маючи до диспозиції вибір рідномовних медій, починають і в побуті говорити ірландською; вони зустрічаються, утворюють гельськомовні сім'ї, в яких діти зростають в атмосфері розмовного геліку. Сьогодні серед малюків 3-4 років частка тих, які говорять ірландською, залишається все ще низькою, проте характерно, що лише менше 10% таких дітей мешкають в районах Гелтахту, а решта – дисперсно по цілій країні.

Довший час ірландська мова була представлена двома полярно протилежними соціальними анклавами, які майже не перетиналися навзаєм: малоосвічені фермери та рибалки з віддалених регіонів і частина "рафінованої" міської інтелігенції. Між ними не було сполучних ланок. Нині така ланка потрохи з'являється – високоосвічений, добре забезпечений, в значній своїй масі пов'язаний із новітніми технологіями середній клас країни, в середовищі якого прийнято спілкуватися ірландською.

Але найоптимістичніші новини надходять звідти, звідки на них найменше чекали – з Північної Ірландії, яка після здобуття незалежності залишилася під англійською кормигою.

Північну Ірландію, або ж Ольстер довгий час систематично заселяли протестантськими "ватниками", які, мешкаючи на ірландській землі, палко ненавиділи все ірландське, в тому числі й мову. Водночас місцева католицька меншість так само, як і решта ірландців поволі втрачала свій гелік. В 2-й пол. ХХ ст. слабо представлена в освіті гельська мова для частини ольстерських католиків залишалася радше предметом симпатії, ніж розмовною мовою повсякдення. Відомо, приміром, що ув'язнені бійці ІРА** вивчали цю мову в тюремних камерах (jailtacht), однак на волі набуті ними знання не знаходили якогось видимого застосовування.

Кінець минулого століття знаменував радикальну зміну позиції британської влади щодо мов національних меншин. Конкретно в Ольстері головними віхами цих змін стали Страсноп'ятнична мирна угода (Good Friday Agreement) 1998 р.. яка, поклавши кінець збройному конфліктові в регіоні, передбачила також нові акценти мовної політики, та ратифікація Сполученим Королівством Європейської Хартії з регіональних мов та мов меншин. Тієї самої, якою, мов циган сонцем, на всі боки крутили ківалово-колісниченківські підбріхувачі Москви! Уявіть собі: у Великобританії ця Хартія справді захищає мови меншин, а не "переслідуваних націоналістами англомовних громадян" абощо.

Як наслідок, британські медійні потуги, котрі донедавна так "успішно" докладалися до насадження англійської мови серед ірландців тепер створили власні гельськомовні ресурси. Мережа успішних шкіл Gaelscoileanna поширилася цілим островом і найстрімкіше зростає саме в Ольстері. Cтворено транскордонні структури, які опікуються популяризацією мови. Безпрецедентне явище – дедалі частіше починають говорити гельською представники протестантської більшості, ба навіть послідовні прихильники британського правління в регіоні!

Околиці Фоллс-Роад в Белфасті – те місце, де ще в 60-тих було закладено першу ірландську школу. Нині тут працює щільна мережа гельськомовних навчальних закладів. Формація Forbairt Feirste активно працює з місцевим бізнесом, залучаючи його до процесу мовних змін, які через туризм, гуманітарні проекти тощо мають стати стратегією економічного поступу. В лютому 2018-го Foras па Gaeilge, офіційний мовний регулятор анонсував перетворення цього району та Carn Tóchair в Лондондеррі на перші ірландськомовні території поза межами традиційного Гелтахту! Ближчим часом такий самий статус мають отримати ще три регіони в різних кінцях острова.

Ірландський мовознавець Доналл О’Ріґан пише: "Ірландська не вмерла. Нині це вже не рідна мова тих здеморалізованих селян, якою вона була наприкінці ХІХ ст., але мова впевнених у собі добре освічених молодих людей, які за 10 років перетворили ірландську економіку в таку, що найшвидше розвивається з-поміж усіх країн ЄС. Сучасний ірландець каже, що це мова, від якої відмовилися його діди, але яка, парадоксальним чином, є рідною для його дітей". "Дітям" лишилося небагато – заговорити цією мовою на вулицях, в офісах, публічних місцях; зробити її звучання звичним для цілого населення країни, або принаймні чимось таким, що не викликає реакцій спротиву та відторгнення. Хочеться вірити, що ще теперішнє покоління ірландців наяву побачить ці зміни.

* Деякі оглядачі вказують, що в "традиційній" системі освіти країни викладачі ірландської були або циніками, готовими свідомо робити нікому не потрібну справу заради зарплатні, або фанатиками. Одне й друге однаково формувало негативне ставлення учнів щодо мови.

** ІРА – Ірландська Республіканська Армія, яка вела збройну боротьбу проти британського панування в Ольстері.

Початок публікації читайте тут

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше