Ейфорія

18 жовтня 2017
Яна Пизинцали

Розділ 7

Айра. Вовча квінта

Вовча квінта (букв. пер. нім. Wolfsquinte) – музичний інтервал, назва дуже фальшивої квінти, яка виникала у різноманітних музичних строях.

Вовча квінта вважалась сильним дисонансом, і її намагалися уникати при написанні та виконанні музики. З розвитком музичної думки поступово виникла потреба у широкому використанні транспозицій та модуляцій. На струнних смичкових інструментах є можливість скоректувати інтервал під час гри.
 
Бенедикт поглянув на годинника. Нова клієнтка, через яку вони з Тоні перерили пів-Інтернету та яку розглядали так ретельно, ніби вона була біологічною зброєю нового покоління, мала прийти з хвилини на хвилину. Попри їхні побоювання, на прохання Тоні ще раз зробити заявку та відновити нібито "загублені" дані, дівчина спокійно повторила майже слово до слова те саме, про що писала до того. Навряд чи вона була зацікавлена в тому, щоб створити якийсь вигаданий образ та, скоріш за все, її заявка була справжньою.

І це було вже цікаво.

Бенедикт рідко стикався з жінками, у яких були критичні проблеми з чоловіками чи які мали жорсткі переконання, що примушували їх уникати сексу чи будувати його за якимось складним нестандартним зразком. Ще менше він очікував, що дівчина, яка на фото виглядала абсолютно нешкідливою та цілком чарівною людиною, виявиться послідовницею радикального фемінізму. Не те, що би Бенедикт з підозрою ставився до феміністок загалом, але, зайшовши на сайти, де збиралися представниці радфем, він твердо пообіцяв собі стати добрішим до Тоні Брокстона. Це було… Бенедикт замислився. Що могло змусити таку жінку прийти до нього?

Його міркування перервав стук у двері.

– Доброго дня. Я можу?.. – на порозі виникла висока худорлява дівчина з каштановим волоссям, зібраним у витончений хвіст, одягнена у просту сукню без яскравих деталей та прикрас.

– Так, звичайно, – посміхнувся Бенедикт та, вийшовши з-за столу, вказав на кілька крісел біля вікна. – Проходьте.

– Дякую.

Дівчина зачинила за собою двері та, почекавши, пройшла всередину.

Бенедикт почекав, поки вона влаштується в одному з крісел, та опустився в інше навпроти неї.

– Бажаєте… – почав він, але вона зупинила його.

– Ні-ні, дякую, я не буду нічого пити.

"Наче я збираюся її отруїти", – подумав Бенедикт.

– Як вам буде завгодно, міс Нокс, – люб'язно відповів він.

Деякий час вони сиділи, мовчки дивлячись один на одного, поки гостя не зважилась порушити тишу.

– Містере Террінгтон, вам, напевно, відомо, з якої… причини я тут, – почала вона.

– М-м-м, не зовсім, – ухильно протягнув Бенедикт.

Дівчина насупилась.

– Ваша заявка відображає ваше бажання отримати від мене сексуальні послуги, – м'яко сказав він, – але мені не зовсім зрозумілі ваші… базові умови.

Вона різко скинула на нього очі.

– Хіба я не зрозуміло написала?..

– Ні, ви висловились доволі зрозуміло – наскільки це можливо, – заспокоїв її Бенедикт, – у межах типової заявки. Але я завжди волію прояснити "темні місця", аби запобігти неприємним чи незручним ситуаціям.

Айра уважно дивилася на нього.

– Ви можете задавати мені питання, які вас цікавлять, і я із задоволенням на них відповім, – тихо сказала вона.

Бенедикт люб'язно посміхнувся.

– Дякую. У такому випадку, я почну із найголовнішого: чому ви тут?

Вона уп'ялася у нього, не розуміючи.

Бенедикт продовжував дивитися на неї уважно та ввічливо.

– Я хотіла б дізнатися більше про свою сексуальність, – з легким роздратуванням сказала вона. – Хіба цього недостатньо?

– Цього більш ніж достатньо, міс Нокс, – посміхнувся Бенедикт, – мені лише хотілося б знати, – він почекав, – наскільки більше та, якщо можна так сказати, де ви себе відчуваєте зараз.

– "Зараз", тобто… – Айра замислилась – що мені відомо про неї сьогодні?

"Розумна дівчинка", – подумав Бенедикт.

– Так, саме так, – відповів він. – Оскільки для того, щоб виявити більше, треба знати наявний об'єм.
Айра перевела погляд на свої руки та деякий час сиділа, не рухаючись.

– Здається, я все-таки випила б чашку чаю, – тихо сказала вона.

– Так, будь ласка, – відізвався Бенедикт та, піднявшись, викликав по телефону Мері, – чорний чи зелений?

– Чорний даржилинг, – вона слабко усміхнулась, – якщо є.

– У Мері є все, – посміхнувся Бенедикт, – Мері, ти чула замовлення.

– Так, містере Террінгтон, – пискнув телефон.

Бенедикт повернувся до крісла.

Мовчання, що знову виникло, перервала Мері, пропливши повз двері з підносом, на якому гордовито красувався чайник, що парував, та чашка. У Бенедикта виникло чітке відчуття, що декілька секунд метушні із сервіруванням чаю були життєво необхідні Айрі, щоб зібратись. Він почекав, доки Мері піде та дівчина візьметься за чайник.

– Отже, міс Нокс, ви… – почав він, але Айра раптом перервала його та, ніби на щось зважившись, заговорила швидко та впевнено.

– Містере Террінгтон, я хотіла б одразу ж прояснити деякі речі, – сказала вона, наливаючи ароматний напій собі в чашку та підносячи її до вуст. Легка пара, що піднялася над чашкою, виглядала як луна слів, які вона вимовляла. – Як ви, напевно, вже зрозуміли, я маю… специфічне ставлення до сексу, через що, власне, мені й знадобився спеціаліст.

Бенедикт ввічливо слухав, не перериваючи.

– Бачите, – продовжувала Айра, зробивши маленький ковток із чашки, – мені важливо знати... – здавалося, у ній точилася якась внутрішня боротьба, – перш за все мені потрібно знати, що ви будете слідувати виключно моїм бажанням та не зробите нічого понад це, – рішуче закінчила вона. – Чи можете ви це пообіцяти?

– Це залежить від того, що вам відомо про ваші бажання, – спокійно відповів Бенедикт.

Айра скривилась.

– Що ви маєте на увазі?

Бенедикт замислився.

– Скажімо так, я хотів би знати, де ви вже бували та чому, щоби повернутись – чи не повертатись – туди, вам потрібен я, – незворушно відповів він.

– Якщо ви маєте на увазі сексуальний аб'юз, – стрепенулася Айра…

– І це теж, – кивнув Бенедикт, – але, головним чином, мені б хотілося зрозуміти, наскільки ви є чесною із собою стосовно ваших сексуальних запитів, – сказав він, піднімаючись та відходячи до столу, розташованому у неї за спиною.

– У мене не було сексуального аб'юзу, – глухо сказала Айра. – Але якщо я займаюся сексом з чоловіком, я маю намір одразу обговорити подробиці.

– Чому?

Бенедикт взяв лист паперу зі столу та пробігся по ньому очима.

– У вашій заявці…

– Що б не було написано у моїй заявці, якщо ви бажаєте слідувати принципу активної згоди, то маєте вислухати мене! – люто перервала його Айра.

Бенедикт подумав та відклав листа.

– Як правило, міс Нокс, – сказав він, присівши на край столу та склавши руки на грудях, – активна згода передбачає також готовність дати партнеру свободу дії.

Айра здригнулася. Схоже, те, що вона не бачила його, неабияк її нервувало.

– Ви пропонуєте мені зайнятися сексом із незнайомим чоловіком, не маючи уявлення про те, що він збирається робити зі мною? – прохолодно спитала вона, дивлячись просто перед собою.

– Щось типу того, – весело відізвався Бенедикт. – Хоча у ваших вустах це звучить моторошно, і я вже починаю сумніватись.

Айра гнівно повернулася до нього.

– Містере Террінгтон…

Бенедикт заспокійливо підняв руку.

– Я не збираюся робити нічого протиправного чи навіть нічого такого, що ви могли б розцінити як образу, міс Нокс, але я збираюся наполягати на тому, щоб ви були зі мною повністю відвертою. Наскільки ви на це здатні.



Айра відвернулась від нього й відкинулась на спинку крісла.

– Добре, що ви хочете знати?

Бенедикт примружився та заговорив тихіше й повільніше, ніби кожне слово, перш ніж вимовити його, йому доводилося розглядати проти світла.

– Чого ви хочете? Що я можу дати вам з того, чого не може дати вам будь-який чоловік у вашому оточенні?

Айра застигла.

– Зазвичай, – Бенедикт зробив невеличку паузу та продовжив говорити, – жінки, які йдуть до хастлера, щоб досліджувати свої бажання, ні в чому мене не обмежують. Навіть більше того, – він провів рукою по волоссю та глянув у вікно, – я завжди даю їм зрозуміти і вони приймають це – що у пошуках того, що їм сподобається, їм, можливо, доведеться пройти досить далеко. Вони готові до цього. А ви готові?..

Бенедикт різко перевів погляд на неї.

Айра сиділа нерухомо.

– Вірогідно, мова йде про жінок, які не дуже добре знають, чого їм хочеться, – тому їм і потрібне ваше… ваша протекція, – іронічно сказала вона. – Мені ж добре відомі мої бажання. Я лише шукаю людину, яка їх виконає.

Бенедикт оцінив випад.

– У такому випадку, моє наступне питання: наскільки ви впевнені у справжньості цих бажань?

– У справжньості… що? – Айра, яка потягнулася до чайника за новою порцією чаю, підняла голову. – Що ви маєте на увазі? Я у достатній мірі усвідомлюю свої сексуальні потреби, – манірно сказала вона.

Бенедикт усміхнувся.

– У чому ж вони полягають? Які мої дії будуть правильними та принесуть вам задоволення?

– Ви хочете, щоб я їх перерахувала?

– Так, звичайно, – адже ми говоримо про межі дозволеного. – Бенедикт уважно дивився, як вона ставить чайник назад на стіл та робить рух, ніби хоче повернутися до нього, але зупиняє себе.

– Вірогідно… – Айра замовкла, обмірковуючи сказане, – я мало що можу додати до того, що вже написано у моїй анкеті.

– І все-таки.

Вона підійняла підборіддя.

– Що ж… ніякої агресії, об'єктивування, намагань використання мого тіла у якості інструменту для… – вона почекала – вашої насолоди, можливо, глибокий петінг та легкі оральні пестощі.

– Чудово, – Бенедикт посміхнувся. – Це все?

Айра обхопила пальцями чашку з чаєм.

– Так, мабуть.

– Власне, на цьому нашу зустріч можна завершити, – задумливо протягнув Бенедикт. – Я зрозумів вас. Залишилось домовитись про час сесії. Гадаю, понеділок підійде.

– О, цілком.

– Але маю вас одразу попередити, що я маю намір діяти у ваших інтересах, і тому деякі позначені вами межі мені, можливо, знадобитися все ж порушити.

Айра все-таки повернулась до нього.

– Для чого?

– Бачите, міс Нокс… – він обійшов крісло навкруги та подивився на неї. – Ваше тіло знає про ваші бажання значно більше за вас. І я волію орієнтуватися на бажання вашого тіла, а не вашої свідомості.

– Але чому? – вона здивовано подивилася на нього.

Він знизав плечима.

– Тому що я – хастлер. Мені потрібно, щоб ви отримали задоволення. І ви його отримаєте.

– Звідки ви знаєте, що я хочу отримати задоволення? – повільно спитала Айра. – Може, я просто шукаю гострих відчуттів?

– Це можливо, – нахилив голову Бенедикт. – Але чого б ви не хотіли, ви тут. А тут, – він люб'язно посміхнувся, – мова завжди йде про задоволення.

– А якщо я захочу, щоб мене принизили? – задумливо промовила Айра. – Що, якщо для мене задоволення полягає у цьому?

В її тоні не було насмішки чи бажання вколоти, але Бенедикт чітко відчув провокацію.

– Тоді ви обрали дивний спосіб його досягнути, – відповів він. – Ви бачили мій сайт.

– "Нічого, що могло б якимось чином зачепити почуття клієнтки" – процитувала вона. – Навіть в ігровій ситуації?

– Тим більше в ігровій ситуації. Коли ви знаходитесь у сексуальній грі, ви дуже швидко переходите межі та дуже швидко перестаєте розуміти, де зупинитись.

– Чому? – вона говорила вже серйозно, без жодної іронії.

– Тому що тільки зупиняючись, ви даєте собі відчути, що відбувається та чого ви хочете, – посміхнувся Бенедикт, – і можете зробити те, що принесе вам справжню насолоду й чого ви зовсім не очікуєте. Але такі речі краще дізнаватись на практиці. До зустрічі, міс Нокс. – Бенедикт широкии кроками попрямував до дверей та розкрив їх. – Приємних вихідних.


Придбати книгу "Ейфорія" ви можете за посиланням: ​www.uamodna.com/shop/eyforiya-1
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше