Диво-дивне

1.

Прокинулась якось в хорошому-прехорошому настрої… Бо сон був дивний. Так, наче Україна не глибокострдаждальна, а високо розвинута у нас. І життя в ній безтурботне.

Почалось все з нової президентші. Нової, бо зненацька десь взялася, не з політиків. А як потрапила на трон? Та випадково. Усі вибирали того, хто не мав шансів (як колись давно обрали Папу). І стала вона господарювати, бо любила хату чисту, та й обіди смачні…

Вирішила Любця з прибирання почати. Бо де ж ладу в країні бути, коли нечиста вона? Поля й ліси засмічені. Топилася в смітті Украйна люба. А німці-то з відходів грошики рахують, а в нас не пробитися було нікому з бажаючих відходи переробляти. Все хабарів колишні вимагали, чи просто "ку-ку" в їхніх головах було. І ще проблема була в головах самих українців. Не бажали вони гаяти свій час на сортування сміття. Це ж треба було змінити звичку – викидати послід свій у різні відеречка… А це мислити тяжко. Напрягатись. Та й не я один. Не виходило їм про загальне турбуватись. З хати би винести, і в річку кудись занесе…Особливо перед Великоднем! Бачили б ви ті затравлені потічки та річеньки, ті лісочки наші, які плакали.

Так і гнила б Україна, якби не Любця. А прийшла їй ідея чудна. Поставила вона біля кожного смітника по даїшніку з палочкою звичною для залякування. В народу нашого як було? Інстинкт збереження грошей своїх прокидався, коли бачили полосату. І тремтіти починали. Та й змогли вони сміття сортувати. Аби страху не стало.

А даїшники гордими стали. Нарешті вони порядок наводили реальний і слугували країні своїй чесно. Щоправда, деякі і тут підкрадали, − то пляшки якісь, то макулатуру. Також інстинкт за день не виведеш. Треба було Любці подбати ще й про наглядачів за ними. Це вже після реформи прокуратури…

Мало-по-малу, виросли в кожному пункті населеному заводи переробні. Грошей прибуло в казну небачено. Місця робочі з’явились. Повітря стало чисте і вода. Хвороби всякі алергічні в дітей зникли.

Тепер задумалася Любця про обіди…
 
2.

Що не кажи, а ми є те, яку їжу їмо. Подобалась Любці-президенту кухня та, що у раді верховній. Дешево і сердито… Але ж людоньки наші, чи хоч куштували?

Не було у неї діток своїх, не дарував Боженько. А як хотілося! На дитятко яке коли гляне, то аж сльози на очі, − так милувалася. Усі були для Любочки неначе свої рідненькі. Вже після того, як стала вона господинею краю свого, то не тільки дітоньки, а й усі, хто жив тут, стали для неї сім’єю. В Бога дуже вірила, не в церкву. Не приймала вона в душі, що розділились люди на табори, сперечались поміж собою хто краще молиться. Вирішила діяти по-божому, щоб дбати про усякого, як мати. Боялась тільки одного, − довіру до себе спаплюжити.

Загорілась мама-україночка усіх їжею смачною нагодувати, та без хімії всякої, вітамінчики там, розмаїттям подивувати. А головне, щоб не дорого людям… Кмітливою була, та й гумором не обділена. Ой, що то буде! Треба хутко, аби не схаменулися буржуї завчас і не завадили…

Земля ж наша родюча, і клімат вдалий, та й люди роботящі! Чому яблука з-за кордону везуть? Чи свинину хімічну? Ну, нічого, виправимо…



Всього лише знадобилось Любі одна наукова лабораторія. Винайшли хлопці апарат хитрий, який просвічував будь-яку продукцію і відразу друкував повну розкладку усіх складників. І ті, що небезпечні були, виділялись червоним кольором. Почали перевіряти суперові маркети, базари та магазинчики. Тут почалась справжня біда, бо що не підстав, − все як кров’ю описане. Все! Від зелені з консервантами… Молитися стали на тіточок, що городину свою із села везли.

Зняла господиня всі обмеження у вигляді сертифікатів і реєстрацій для усіх бажаючих продати чисту їжу. Відмінила податки для виробників сільськогосподарської продукції. Всі дари лісів потекли до людей без перешкод. Множились ферми і родили поля. Росли теплиці. Умова була одна – щоб чисте. Люди перестали купувати небезпечну їжу, бо з’явився вибір. Почали продавати за кордон. Звідти в казну напряму від покупця вже переводився податок. Попит зростав. А бідній таможні робити було нічого, окрім як просвічувати продукти. Сумно їм стало.

Багатіла Україна. Здорова конкуренція привела до зменшення цін. Любця зобов’язала кожного депутата, які бажали дбати про народ, відкрити добродійні їдальні (з перевиробництва) та опікуватись ними. Кожен день їхню чесність перевіряв доброволець. І депутати стали гордими. Кожен бажаючий міг спробувати безплатну їжу – таку, яку колись могли їсти тільки вони у верховній раді… Та-ак, були часи! Бо верховну раду з депутатами замінив науковий центр розвитку країни з політологами та айтішниками на додачу.

Наша Ненька йшла в ногу з науковими відкриттями.

Любочка раділа:

− Ще подбати про колишніх злодіїв, віддати борги, і можна ліквідувати посаду президента. Буду мамою…

3.

Ламала голову Любочка − як вивести колишніх владних злодюжок на чисту воду. У них все прикрито такими ж прокурорами та суддями. Інформація прихована… Раптом її осінило. Ото буде чудо!

Завітала героїня на зону, браття. Там і посміювались над її реформами, і любили водночас, називаючи поблажливо – Мамою. Та й скликала Любця Віче. Гордими стали зеки, що за рівних всякому їх має, не дивлячись на хиби у житті. Зібрались в кімнаті з дзеркалами, та про трансляцію для непосвячених не забули, щоб, так би мовити, все по чистяку, без домислів і звинувачень потім. І на загальноукраїнський цілодобовий канал, що висвітлював кожну владну дію, не забули вивести.

Сидять вісім пап і дивляться з-під лоба на Маму. Знають вже, що провокацій вона не робить, бо чесна, але й з владою їм якшатись не можна. Такого ще не було… Розгублені, хоч з вигляду – вовкулаки.

А Любця лагідним таким голосом:

− За допомогою я до вас. Справа добровільна. Якщо хочете послужити Україні й собі самим, то збирайте військо. Знайдіть серед своїх економістів, юристів та аферистів всяких. Та й виведіть-но колишніх, через діяння яких долі ваші покалічені, світогляд жорстокий сформований. Не для користі, панове, для справедливості. Хто участь в битві приймати буде – той вільний. Але ж слово дати мусите перед всім світом і Богом. Поки боротися будемо, − тут будете, під цілодобовою охороною… Відповідь чекаю вже, без зайвих роздумів.

Що тут скажеш? За стіною було чути радісні крики і ритмічні оплески. Без слів було відомо, що військо вже готове. Нанімо папи попереглядались між собою і найстарший мовив:

− Треба, так треба.

… Через пів року документація для конфіскації була готова. Ще через місяць Україна повністю розрахувалась з боргами і стала ВІЛЬНОЮ.

Любця прийняла закон про моментальну передачу свого голосу і вибору для кожної людини. Через будь-який банкомат і картку з ідентифікаційним кодом. Голоси відкриті на екрані. Кожна думка береться до уваги. Все обробляється науковцями і вираховується оптимальний варіант рішення.

Президент більше не одноосібно все вирішує. Тепер з народом. Як Мама.

Відродились українці, про силу згадали, що в жилах тече. Тепер від них залежить як будуть жити їхні діти. По совісті. Вільні. З талантами небаченими і руками золотими… Для себе ж!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше
Стримано та сексуально: Marchesa Resort 2019
Раді представити вам нову круїзну колекцію Marchesa Resort 2019. Розкішні сукні актуальних кольорів з надзвичайними фактурами та оздоблені найелегантнішими деталями - нашивки, декоративні пір'я, омбре, оборки та банти. Зрештою бренд Marchesa в світі моди не так давно, але, я переконана, що може сміливо позмагатися з найвидатнішими модельєрами.
Читати більше