Чому емоції - єдиний спосіб виконати новорічні обіцянки

10 січня 2018
Vitaliy DeFranko
Колумніст The New York Times Девід Дестено зазначає, що хоча новорічна пора популярна для амбітних обіцянок, люди приголомшливо погано з ними справляються. Вже 8 січня провалюються 25% поставлених цілей, а за рік кількість успішно виконаних обіцянок падає до 10%. На думку Дестено, вся проблема в тому, як влаштоване людське життя - ми звикли переоцінювати важливість моментних задоволень. Однак з цієї ситуації є вихід. Пропонуємо вам адаптований переклад його статті.
 
Напевно ви вже чули про відомий експеримент Уолтера Мішеля з зефіром, де діти, які змогли протистояти спокусі, отримували два частування 15 хвилин по тому. Професор Мішель виявив, що ті, хто змогли почекати - володіли навичками самоконтролю - роки по тому показували кращі академічні та професійні результати.
 
З тих пір дослідження, одне за іншим, пов'язували самоконтроль з найрізноманітнішими успіхами: від особистих фінансів до здорового харчування, здатності займатися вправами і продуктивності праці. Простіше кажучи, ті, хто дотримувалися довгострокових цілей та опиралися спокусам (у кого був "стрижень"), розглядалися як більш успішні.
 
Якщо те, що я зараз сказав, звучить знайомо - це через кустарну індустрію, яка виникла за останні 30 років і паразитує на ідеї поліпшення самоконтролю. Якщо ви проглянете список бестселерів, то знайдете чимало варіацій на одну тему: найкращий спосіб поліпшити самоконтроль - використання сили волі (і подібних навичок на зразок старанності) заради ігнорування прагнення отримувати миттєві задоволення.
 
Але після кількох десятиліть використання цієї інформації змінилося небагато. Ми як і раніше витрачаємо занадто багато на імпульсивні покупки замість пенсійних заощаджень, як і раніше їмо солодке замість здорової їжі. Чому?
 
Відповідь, я думаю, в тому, що наш погляд на самоконтроль помилковий. Покладаючись на раціональні міркування і силу волі при досягненні цілей, ми обеззброюємо себе. Ми використовуємо не просто слабкі засоби - вони ще й потенційно шкідливі.
 
Якщо використання сили волі для підтримки себе в тонусі здається складним завданням, то це тому що так і є. Ваш розум бореться з самим собою. Він намагається подолати і, якщо це обертається невдачею, придушити бажання піддатися миттєвим задоволенням.
 
Говорячи про важливість самоконтролю для успіху, хочеться відзначити, що еволюції варто було б запропонувати нам менш болісний у використанні засіб.
 
І я вірю, що він існує: ми його просто ігноруємо. Цей інструмент - наші соціальні емоції. Емоції на кшталт подяки і співчуття підтримують позитивні сторони нашого соціального життя. Я роками вивчав їхній вплив на прийняття рішень, поведінку - і виявив, що на відміну від доводів або сили волі, вони дійсно схиляють нас проявляти терпіння і стійкість. Коли ви відчуваєте такі емоції, самоконтроль - це більше не битва, тому що вони працюють не проти нашого бажання миттєвого задоволення, а підвищуючи цінність майбутніх звершень.
 
Ми часто думаємо про самовдосконалення з егоїстичних позицій: я буду робити щось краще, я стану горою м'язів, я буду прокидатися раніше. Але це не повинно так відбуватися: самоконтроль потрібен не для того, щоб зараз відчути себе нікчемним.
 
Дослідження самоконтролю показують, що сила волі, незважаючи на всі переваги, вичерпується згодом. Коли ми намагаємося привести себе в порядок, більше працювати або відкладати гроші, ментальні зусилля для збереження фокусу на цих цілях постійно збільшуються. Поки не стають занадто великими, щоб чинити опір.
 
Гірше того, використання сили волі може обернутися фізіологічними і психологічними втратами. Як показав у своїй останній роботі психолог Північно-Західного університету Грег Міллер, змушувати себе залишатися "сильним" - серйозний стрес. Досліджуючи 300 підлітків із соціально або економічно неблагополучних верств суспільства, Міллер виявив, що ті, кому вдавалося краще використовувати самоконтроль, менше піддавалися спокусам, але ціною свого здоров'я. Їхні тіла страждали не тільки від підвищених стресових реакцій, а й від передчасного старіння імунних клітин.
 
При помірних завданнях досягати цілей, покладаючись на силу волі і раціональний аналіз - це корисно. Але коли справа доходить до більш серйозних справ, це може завдати чималого удару вашому самопочуттю. Особливо, якщо вас спіткає невдача у чомусь. Коли люди, які були надзвичайно зосередженими й активно використовували силу волі для досягнень мети, не отримували свого, то описані ними стрес і погіршення самопочуття були на 120% сильнішими, ніж у тих, хто пішов не таким жорстким шляхом.
З еволюційної точки зору, неприродність активного використання сили волі має сенс. Впродовж тисячоліть до успіху людину вела не здатність готуватися до іспитів, відкладати заощадження на пенсію, ходити в зал і чекати другу зефірку. Більшу частину нашого еволюційного шляху ці речі нічого не означали або навіть не існували.

Набагато ймовірніше, що до успіху вели сильні соціальні зв'язки - відносини, які підштовхували людей кооперувати зусилля і допомагати один одному. Вони гарантували, що принесені зараз жертви повернуться сторицею в майбутньому, коли це знадобиться. Але щоб встановити такі відносини, потрібно бути чесним, щедрим, старанним і вірним. Такі характеристики робили з людини хорошого партнера. Іншими словами, вони змушували нас вести себе морально.



За цими моральними хитрощами лежить вміння поставити щось вище власного інтересу або моментних бажань - щоб натренувати самоконтроль. Добре попрацювати, щоб стримати обіцянку, допомогти іншому часом, їжею або підставити плече - для таких жертв потрібно мати силу. В обмін на це, ви отримуєте вигоду від міцних відносин.
Коли справа доходить до невеликих поступок, більшість з нас не покладаються на холодний раціональний розрахунок і не мають на думці переваги або недоліки. Ми, звичайно, не замислюємося, що отримаємо від допомоги іншому. Просто відчуваємо, що так потрібно чинити.

Наші емоції - зокрема, подяка, співчуття і справжнє почуття гордості (не зарозумілість) - змушують нас проявляти самоконтроль. Впевнений, я не один такий, хто пересунув більше диванів або витратив більше часу на подарунки друзям, ніж передбачалося - бо хотів їм допомогти або висловити подяку. Або працював більше і посилено над складними завданнями, коли хотів відчути гордість за вклад в командну роботу. Або висловлював більше підтримки людям, коли відчував необхідність так вчинити.

Десятиліття досліджень лише зміцнюють цю точку зору. Робота моєї лабораторії, наприклад, показала, що почуття вдячності безпосередньо піднімає самоконтроль. У версії зефірного тесту, адаптованої для дорослих, ми просили людей згадати на кілька хвилин подію, коли вони відчували вдячність, нейтральні емоції або щастя. Потім ми змусили їх відповісти на серію питань у формі "Ви краще отримаєте $X грошей зараз чи $Y через Z днів?" Де Y завжди було більше, ніж X, а Z варіювалося від тижнів до місяців. З цих питань вдалося порахувати, яку "знижку" люди роблять на майбутнє.

Ті, хто згадував про нейтральні або щасливі моменти, були досить нетерплячими. Вони могли забути про $100 через рік на користь $18 сьогодні. Люди з почуттям вдячності, в свою чергу, показали майже вдвічі кращі навички самоконтролю. Їм треба було як мінімум $30, щоб забути про майбутню нагороду. У такому ж стилі ми спостерігали за учасниками ще три тижні, вимірюючи їхній щоденний "рівень подяки", і виявили аналогічний підйом самоконтролю.
  Наші дослідження також показали, що коли людей примушували відчувати вдячність, вони проявляли більше бажання допомагати нужденним і приймали фінансові рішення, які йшли на користь обом партнерам в рівній мірі (а не експлуатували чужі витрати). Вони також виявляли відданість тим, від кого отримували допомогу, навіть ціною власних незручностей.

Схожих висновків ми дійшли, коли придивилися до почуття гордості. Якщо зробити людей гордими за власні вміння - уникаючи зарозумілості - вони з більшою ймовірністю зможуть почекати на користь майбутньої винагороди, а також почнуть займати лідерські позиції в групах, працювати довше і старанніше заради підтримки команди в складній ситуації. Точно так само, якщо змусити людей відчути співчуття, вони візьмуть на себе чужу ношу і витратять більше часу на вирішення проблем.

Ці відкриття показують, що гордість, вдячність і співчуття, розуміємо ми це чи ні, зменшують схильність людського розуму занижувати цінність майбутнього. Завдяки цьому, вони не просто змушують нас об'єднувати зусилля з іншими людьми, але й допомагають нашим власним перспективам. Почуття гордості або співчуття на 30% підсилює наполегливість при виконанні складних завдань. Точно так само подяка і співчуття співвідносяться з кращою успішністю, здатністю займатися фізичними вправами і добре харчуватися, знижують рівень консюмеризму, імпульсивного споживання тютюну чи алкоголю.
Якщо використання сили волі провокує стрес, то емоції його знижують: вони сповільнюють серцебиття, знижують кров'яний тиск і нейтралізують почуття занепокоєння і депресії. Збільшуючи цінність майбутнього, вони стають швидким способом знайти спокій і натхнення.
І що, можливо, найважливіше - поки ці емоції підвищують самоконтроль, вони також борються з іншою проблемою сучасного життя: самотністю. З 1985 по 2004 роки частка людей, у яких був лише один надійний друг, впала з 80% до 57%. Сьогодні більше половини американців говорять, що відчувають самотність, особливо в особистому житті. Але одне за іншим дослідження показують, що ті, хто виглядають вдячними, добрими і виправдано впевненими людьми, привертають до себе інших. Адже такі емоції роблять нас менш егоїстичними, а також показують, що ми здатні сформувати відносини, в яких людина отримає необхідну підтримку.

Культивація наших соціальних емоцій посилює не тільки навички, необхідні для професійного успіху, а й ті, завдяки яким ми б хотіли залишити пам'ять про себе. Підштовхуючи розум до безкорисливості й терпіння, вигоду отримують всі, на кого спрямовані наші дії, а також наші власні перспективи.

Тож поки починається 2018-й рік, приділіть більше часу розвитку цих емоцій. Подумайте, за що ви вдячні. Дозвольте вашому розуму "приміряти" чужу ситуацію на себе. Пишайтеся невеликими досягненнями на шляху до мети. Такі вчинки допоможуть вам наступного святвечора мати більше приводів для святкування, ніж для жалю.

(via)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

7 способів покращити розумову активність з самого ранку
Щоб допомогти мозку швидше працювати та ефективніше вирішувати складні завдання, спробуйте виконувати ці прості прийоми для підсилення і покращення розумової активності організму щоранку.
Читати більше